«Без надії сподіваюся…» Читає: Ірина Євстафєва
Гетьте, думи, ви, хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть – і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей,
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!

[2 травня 1890 p.]




Шановні добродію та добродійко!
Першою і відчутною допомогою та підтримкою Марафону із художнього читання
буде розміщення на сторінках Ваших сайтів
цієї інформаційної таблички.



Дорогі шанувальники слова! Є привід і обов'язок, щоб зібратися!...


Для цього необхідно всього лиш на Вашому сайті, блозі
розмістити короткий скрипт, який копіюйте із засилання поданого нижче:

або розмістити цю інформацію у соц. мережі Facebook чи інших:


Підпишіться на розсилку нових творів від автора та кількох уроків по оформленню Ваших сторінок
від Санатора Ферка

Ваш e-mail:* Ваше ім'я:* наших друзів:

Залишайтеся з нами, ми працюємо для Вас.
ІРС "ДКЗ"(Диспетчер курортів Закарпаття)




comments powered by HyperComments

Яндекс.Метрика