ВІЧНИЙ РОЗАРІЙ. Безперервна молитва

Завжди уявляла собі Господа нашого Ісуса Хри-

ста як найближчого товариша і тужила за спілку-

ванням із Ним. Але не знала, якою дорогою можна

дійти до Його дружби, і ніхто мені тієї дороги не по-

казав. Ото ж, будучи практикуючою католичкою, і

надалі почувалася людиною, яку не люблять, не

приймають, і яка в очах Бога не має ні найменшої

вартості. Шукала на багатьох дорогах і нарешті, в

русі харизматичному зустрілася з Богом живим,

близьким і люблячим, Який розмовляв з нами і через

наші уста втішав інших. Коли почала записувати

(аби не забути) слова, які чула, розмови ставали де-

далі довшими. Бог Сам їх розпочинав, відповідав на

запитання, розвіював сумніви, говорив про Свою

Любов, заохочував. Тоді я згадала, що здавна чула

короткі слова Любові, переважно після святого

Причастя, але думала, що так і повинно бути, що

всі чують ці слова. Однак невміла підтримувати ро-

змову. Боялася. Бо здавалося мені, що це свято-

татство, що для звичайної світської людини таке

неможливо. Та й, зрештою, ніхто мене не заохочу-

вав до таких розмов. Згодом, підтримана порадою

одного ченця, почала записувати розмови, які ста-

вали все тривалішими і свідчили, що мене люблять.

Але проминуло кілька літ перш ніж відчула себе ото-

ченою Його Любов'ю, зануреною в Неї. Господь мо-

вив: "Відповідаю тобі, бо Я твій справжній товариш.

Це означає що не тільки ти прагнеш дружби із

Мною, але насамперед Я Сам хочу бути другом

тобі. Бог не забирає Своєї Любові. В уподобаннях

Своїх Я незмінний і ніщо на них не впливає. Ото ж

підійди ближче, дитино Моя, і не думай більше про

свою непостійність, про своє лінивство і свою неза-

тишність, бо саме такими ви, люди, і є - думай про