Мукачівський Замок «Паланок»

Вперше фортеця згадується ще в IX столітті. Це було дерев'яне укріплення слов'янських племен. А ось в такому вигляді як сьогодні - замок виник наприкінці XVIIст.
Замок розташувався на горі висотою 68м над рівнем міста (місто 120м над рівнем моря).
Географічно він зайняв дуже вигідне положення на перехресті різних торгових шляхів країн західної Європи:
- 30-40 км від кордонів Угорщини та Словаччини (західна сторона)
- 65 км і ви вже в Польщі (північна сторона)
- 55 км до кордонів Румунії (південна сторона)
Але головне його призначення було охороняти кордони угорського королівства.

В кінці XIVст. навколо замкової гори на відстані 400м викопали рів, який пізніше зоповнювався водою з р.Латориця. Вздовж рову на насипному земляному валу збудували деревяний частокіл (огорожу). Цей деревяний частокіл на місцевій мові звучав як "ПАЛАНОК". Ця назва спочатку закріпилась за мікрорайоном навколо замку, а пізніше "перекочувала" на сам замок. Зараз Мукачівський замок називають - Замок "Паланок".

Мукачівський замок «Паланок» складається з трьох частин. Нижній, Середній і Верхній Замок. Тих, хто вирішив атакувати фортецю, першим зустрічав Нижній замок. Він добудований найпізніше – в 1670р.
Навколо нього виритий сухий рів шириною 10-15м, через який побудований дерев'яний міст. Частина мосту піднімалась і закривала собою вхід в Нижній замок. По обох сторонах від мосту підносяться бастіони висотою 14м. Товщина стін цих потужних бастіонів в основі досягає до 3,5м. Для зручного обстрілу входу в замок, бастіони висунуті вперед і мають кілеподібну форму для створення рикошету при бомбардуванні ядрами.
Раніше в Нижньому замку проживали вартові. Вони охороняли вхід в замок і командували підйомними мостами Середнього і  Нижнього замків. Зараз же, крім вартових з'явилася каса).
Довжина Нижнього замку всього 43м. У цьому маленькому дворику може розміститися 600, максимум 900 осіб. У середньовіччі в битвах брало участь тисячі воїнів. Тому прорвавшись в Нижній замок воїнам не було ні місця, ні часу, щоб розташуватися. Перед ними була нова лінія оборони - вже Середнього замку. Знову підйомний міст, два бастіони і сухий рів. Стіни бастіонів вже досягають 20ти метрів. Якщо спробувати спуститися і обійти замок по сухому рові, то в кінці шляху чекає глуха стіна, доведеться повертатися ... а весь цей час зверху будуть обстрілювати, обливати смолою і просто закидати камінням, яке у великій кількості виносили на бастіони. У 1624р над входом в Середній замок був розміщений арсенал. У правому бастіоні колись знаходився лицарський зал. Середній замок будувався протягом XVIIст.

Довжина тераси Середнього замку сягає вже 67м. Тут розміщувалися службові, господарські і житлові приміщення. Стоячи у дворі можна розглянути всі етапи будівництва Мукачівського Замку «Паланок» .... Навпроти в'їзних воріт Середнього замку підноситься напівкруглий бастіон.
Замість цього бастіону колись була 6-ти метрова скеля. Ось тут, на вершині скелі, побудували першу кам'яну вежу Донжон, більше нічого не було. Є свідчення, що вже в 1086р. половці 5 днів тупцювали на цьому місці, але так і не змогли захопити башту. Ще через 100 років татари і поляки теж не змогли взяти, але спалили і розграбували місто біля підніжжя гори. У 1242р. Хан Батий навіть не намагався її брати. Так стояла ця єдина вежа на охороні торгового міста до приходу в 1396р князя Федора Корятовича. З цього часу починається основна забудова замку. Він споруджує 4 вежі, з'єднує їх кріпосними стінами, а посередині перебуває основна вежа Донжон, де проживав сам князь. Дві збережених вежі і зараз можна побачити - вони не заштукатурені.
Пізніше, в 1529р., добудований напівкруглий бастіон. Побудував його новий власник замку Іштван Баторі. Його син Стефан став польським королем і очолив польсько-литовське військо, отримавши перемогу в битві з Іваном Грозним за територію Прибалтики та Білорусії (Лівонська війна). Він перший, хто визнав українських козаків як військо і вручив їм знамениті клейноди (1576р): печать, булаву і бунчук, як символи влади козацького війська. Це була подяка козакам за їхню допомогу у війні з Іваном Грозним.

Зліва від в'їзних воріт Середнього замку видно напис на триповерховій будівлі - «Rakozci TER» (земля Ракоці) - вказує на те, що колись господарями Мукачівського замку була династія Ракоці.
Вони володіли замком з 1633 по 1711. У цей час Мукачеве входить в Трансільванське князівство і навіть на деякий час разом із замком стає його центром управління.
За цей період чотири покоління Ракоці змінили один одного:
Першими в замку з'явилися ДьердьІ Ракоці і його дружина Жужанна Лоратнфі. Трансільванія завжди ворогувала з Австрійською імперією, і поки чоловік проводить час в битвах з австрійцями, його дружина Жужана Лорантфі зміцнює фортецю - добудовує Середній і Нижній замок. Саме тоді фортеця набуває сучасного вигляду. Це був 1657рік.
Друга сім'я - їх син Дьордь II Ракоці вів переговори з Богданом Хмельницьким і королем Швеції Карлом Х про війну з Польщею. Його мета була корона Польщі. Це дорого йому коштувало - поки він воював у Польщі польський коронний маршал Єжи Любомирський за сприяння папи римського (Ракоці були протестантами - отже ворогами Папи), грабував і знищував землі Закарпаття.
Дьєрдь II Ракоці був одружений на Софії Баторі - внучці Іштвана Баторі, який побудував напівкруглий бастіон Верхнього замку в Мукачівській фортеці. Софія Баторі була останньою представницею роду Баторі, а також двоюрідною сестрою знаменитої Ержебет Баторі (Кривавої графині).

Третя родина - Ференц І Ракоці разом з Батьком і Дядею продовжував боротися проти австрійців. Одружився з Ілонею Зріні. У 1676 році після поразки в черговий битві йому з дружиною вдалося відкупиться від страти. Від отриманих ран Ференц І Ракоці на 31 році життя помирає, залишивши І. Зріні з п'ятимісячним сином і чотирирічною донькою Юліаною. У влади залишилися дві жінки І. Зріні та свекруха Софія Баторі. Скрізь йдуть війни за владу і території. Через два роки замок осаджує трансільванський воєвода Імре Теккелі, який організував з окремих загонів куруців (повстанців) ціле військо. За чотири дні облоги так і не зміг опанувати замком, і змушений був відступити. Там, де безсила зброя, допомогла любов. Імре Теккелі давно хотів одружитись з Ілонею Зріні, але цьому перешкоджав австрійський королівський двір. За підтримки Франції та Туреччини Імре Теккелі досяг значних успіхів у боротьбі з австрійським пануванням. Імператор Леопольд I укладає з ним перемир'я і дає згоду на шлюб з Ілоною Зріні. Пишне весілля відбулося 15 червня 1682р. у Мукачівському замку і тривало 8 днів.
Нареченому було 25 років, нареченій 39.
Продовжує воювати. Звільнив майже всю територію Угорщини від впливу габсбурзької імперії. Турецький султан називав його «королем Угорщини», але Імре Текелі відмовився від цього титулу, називаючи себе князем і «володарем Парціума», тобто угорської території.
Навесні 1685р. великий візир Кара Мустафа з 230-тисячною армією виступив проти австрійського імператора ЛеопольдаІ і обложив Відень. Його союзником був Імре Теккелі, який зі своїм військом зупинився під Братиславою. Разом вони зазнали катастрофічної поразки від об'єднаних військ Австрії та Польщі. Це був початок вигнання турецьких загарбників з Центральної Європи. Австрійські війська успішно просувалися вперед. Прийшла черга і Закарпаття. Тут знаходилася Ілона Зріні з 16-річної дочкою Юліаною та десятирічним сином Ференцем II Ракоці. Два роки обороняла вона замок з надією, що чоловік допоможе, але Імре Теккелі перебував у Туреччині під арештом - його воїни переходили на бік австрійців і султан більше не довіряв йому.
Чотири генерала на чолі австрійських військ по черзі пробували взяти замок, в якому знаходилося близько 3х тисяч озброєних людей. Один з генералів - Енеас Капрара, запропонував І. Зріні здатися. Однак вона відмовилась і на знак продовження боротьби наказала вивісити на кожному куті замку червоні прапори, що символізують боротьбу до останнього подиху (на противагу білим прапорам - знаку капітуляції).
На початку 1688 Мукачівський замок був єдиною фортецею, яку ще не захопили австрійці. Розуміючи, що немає сенсу більше оборонятися, І. Зріні - підписала капітуляцію. Це відбулося 17 січня 1688р. в «Білому Палаці», в центрі міста.

При підписанні документів генерал Караффа, що приймав капітуляцію, не запропонував Ілоні Зріні присісти, аргументуючи це тим, що не бачив перед собою жінку, а бачив генерала програної армії. Це був своєрідний комплімент. Але ще більший комплімент зробив їй турецький султан Мехмед IV (якому козаки на знаменитій картині Рєпіна писали лист-відповідь). Він нагородив її грамотою атнаме за мужність і подарував маєток в Туреччині де вона пізніше й померла. Це єдина жінка в історії Туреччини, яку нагородили грамотою за мужність.
І. Зріні помістили в монастир у Відні. А між тим Імре Теккелі обирають князем Трансільванії в 1690. в бою з австрійцями він взяв у полон генерала З.Гайстера і пізніше в 1692р. обміняв його на І. Зріні. Разом з нею переїхав до Туреччини у м. Ізмід. Вона померла в 1703, він в 1705р. У 1906 її прах перепохований у г.Кошіце (Словаччина)
Сина Ілони Зріні Ференца II Ракоці направили до Відня. Хто б міг тоді подумати, що через 15 років він очолить наймасовіше повстання проти Австрійської імперії. У 1704р. він захопив мукачівський замок і зробив своєю резиденцією, а в 1707р. звільнив всю Угорщину від правління Габсбурзької Імперії. Вів переговори з Петром I (необхідно було утримувати владу, а з військом яке складається з селян - це дуже важко) Росія допомогти не могла, так як в той час вела війну зі шведами. Тому в 1711г. Ференц II Ракоці змушений був підписати мирний договір. Так закінчилося правління династії Ракоці на землях Закарпаття. Ференц II Ракоці виїхав спочатку в Росію, потім проживав у Франції, а пізніше в Туреччині де і помер в 1735р.

Є два шляхи, щоб піднятися в Верхній замок. З лівого боку чергова пастка для нападників, вони вбігають в коридор і в темряві повертають направо, а там глуха стіна. Набігає ще більше людей, після чого закривається вертикальна решітка, зверху відкриваються отвори, з яких ллють смолу, і підпалюють. Праворуч - той же сценарій, але тут замість глухої стіни в кінці були дерев'яні ворота, які ще можливо було вибити.

На території Мукачівського замку знаходиться екуменічна церква. Екуменізм - це рух за краще порозуміння і співпраці християнських конфесій. Тому в інтер'єрі - є всі атрибути різних віросповідань: скульптура св.Йосіфа з немовлям (римо-католики), ікони та псалтирі (православні і греко-кат), не розписані стіни (протестанти).
Цікава сучасна люстра виготовлена замковим ковалем - вага близько 180кг.
Церква діюча. Проводять обряд вінчання.

Щоб проживати в замку, потрібна була вода. Ось і наказує князь Федір Корятович будувати криницю. А щоб не отруїли воду - колодязь будували під головною вежею Донжон.
Важко було копати криницю, адже гора вулканічного походження, тому довелося буквально довбати скелю. Коли дійшли до глибини 75м, а води так і не було, Корятович сам спустився в колодязь і почав бити киркою об камінь. Нервово жбурнувши кирку, він вигукнув: "Та нехай сам чорт копає цей колодязь!". З'явився чорт. «А що я отримаю натомість?», Запитав він князя. - Мішок золота! - Пообіцяв князь. Вода з'явилася, а Корятович засумував - адже мішки золота у нього не було. Тямущі радники князя порадили дати чорту маленький мішечок золота, адже розмір мішка не обумовлювався. Так і зробив Корятович. Чорт, зрозумівши, що його обдурили, стрибнув у криницю - з тих пір вода час від часу то зникає, то з'являється, і чути гул. Це виє чорт, говорили в народі.
Насправді тут сейсмічна зона - тому вода іноді зникає, а скелі "труться" і чути характерний гул.
Конструкція колодязя відтворена литовської кіностудією в 1980-х при зйомках фільму "Ніч повного місяця". Цей макет після зйомок фільму дістався музею в подарунок. У великому колі ходили люди. Одна бочка опускалася, друга піднімалася. Так добували питну воду цілий день для всього двору. Львівські спелеологи в 2008р. очистили криницю від сміття, провели світло, замінили залізні грати склом. Спелеологи шукали таємні кімнати зі скарбами, але так нічого не знайшовши завершили дослідження на глибині 75м наткнувшись на бетонну перемичку.

Як для росіян О.Пушкін, для українців Т.Шевченко так для угорців Шандор Петефі - національний поет, революціонер. У 1847 він побував у Мукачівському замку, де розмістилася в той час в'язниця для політв'язнів. У своєму щоденнику Шандор Петефі написав рядки: «на схилах гори росте виноград, але не хотів би я пити вино з цього винограду. Мені все здавалося б, що я п'ю сльози в'язнів ». Також написав вірш, де описується, як у роки І. Зріні замок був центром героїв, а зараз притулок для ув'язнених.

У 1362г Київ захоплений Литвою. Литовський князь Вітовт вигнав Подільського князя Федора Корятовича з його земель (це нинішні Вінницька та Хмельницька обл.). Корятович попросив допомоги у свого племінника Сигізмунда (Жигмонда) - угорського короля, на що той запропонував Корятовичу Мукачево, навколишні села і замок замість війни з Литвою. Корятович погоджується і переїжджає сюди. Робить замок своєю резиденцією, зміцнивши його, завіз 60 бочок пороху, 164 гармати різних калібрів ... Прийшов не сам, привів із собою в край 40 тис. чоловік. Сприяв розвитку слов'янської культури. Побудував Монастир, де після смерті був похований. Помер він в 1414р. через два роки померла його дружина Ольга. Дві дочки вийшли заміж за угорських магнатів. Синів не було - тому володіння перейшли знову до угорського короля.
Палець вказує "тут земля слов'янська і тут їй бути".

Сьогодні Федір Корятович відповідальний в замку за здійснення бажань, тому якщо загадати бажання і потриматися за палець князя воно неодмінно збудеться.

З тюркського Турул означає сокіл. Угорці вважають його своїм символом. Саме Турул колись вказав шлях угорським племенам з Уралу через гори Карпати на Дунай.
Також за переказами, турул приніс меч Ференцу II Ракоці, щоб той очолив повстання. Постамент Турула на бастіоні виник при допомозі ініціатора Імре Пака (амерік.бізнесмен, народився в Мукачеві). Архітектор Олександр Андялоші (український). Образи на постаменті - це образи ватажків впливових угорських племен: угри, угорці, мадяри.

З цього бастіону відкривається чудова панорама міста Мукачево.
Якщо дивитися прямо, то можна побачити вдалині чотири куполи церков різних конфесій. Розташовані вони недалеко одна від одної. Там же розміщений центр міста.
Лівіше, біля підніжжя гори, розмістився жіночий православний Святомиколаївський монастир. Побудував його Федір Корятович на початку XVст. У той час це були дерев'яні будівлі. Навпроти, правіше, біля крутого схилу гори, дружина Ф.Корятовіча княгиня Ольга побудувала ще один монастир, але пізніше він був зруйнований.
Привертають увагу також будови з дахами у вигляді австрійських шоломів. Це військові частини, побудовані ще при АвстроВенгріі. Зараз там розмістилися українські військові частини.
Раніше річка Латориця протікала біля гір Голиш-Ловачка. У 1557 Латориця змінила русло і протікає з тих пір біля самої замкової гори, що дозволило заповнити рів, викопаний довкола гори, водою. Через 10 років це рішення допомогло австрійським військам захопити замок - вода замерзла, і австрійці з важкими гарматами просто перейшли через рів, наблизившись впритул до замковій горі.

- Біла дошка нагадує про те, що з 11.12.1805 по 06.03.1806 в замку зберігалася Угорська корона. Охороняли її від військ Наполеона. У той час Наполі в битві під Аустерліцем розгромив Австро-Російські війська (02.12.1805г). Це означає, що замок був дуже добре укріплений, раз довірили охороняти корону Угорщини.
- Синя дошка: "Старанням і вірою шляхетного пана Іоанна Баллінг з Гельс, головного капітана, будівля для захисту Мукачево розпочато і закінчено в 1629". Тобто зроблена якась значна реконструкція в замку в 1629г.
- Чорна дошка Ференцу Казінці політв'язню. Після розширення території Австрії наприкінці XVIII століття замок втратив стратегічне призначення, в ньому розміщувалася в'язниця. Ференц Казінці - угорський письменник, громадський діяч. У 1794 був засуджений до смертної кари за участь у змові, пізніше вирок змінили на укладення, а в 1801г. його виправдали.

Камера тортур розміщувалася в одній зі старих веж Верхнього замку. Чому саме тут вона була, а не в середньому або нижньому замках? Кажуть, сам князь любив брати участь в тортурах.
Камера не тільки нагадує про тортури в середньовіччі, але й про самих жорстоких періодах історії Угорщини. ... 1514год. ходять чутки, що турки збираються захопити Європу. Папа римський - ЛевХ разом з королем Угорщини обіцяючи кріпакам, звільнення від кріпацтва, якщо ті вступлять в військо. Воєводою призначили Дьордя доже. Але замість того щоб виступити проти турків, селяни почали громити своїх феодалів. Це повстання було придушене трансільванським воєводою Яношем Заполяї. 50тис селян було вбито - решті відрізали носи, вуха, щоб всі бачили, що вони брали участь у повстанні. Самого Дьордя доже посадили на розпечений залізний трон з розпеченої залізної короною на голові і булавою в руці.
Звичайно ж, турки скористалися моментом і в 1526г. їх 75тісячне військо розгромило 28тісяч угорських воїнів у битві під Мохачем. В результаті Мохачской битви Угорщина розкололася на 3 частини: захід - Австрійська імперія (Габсбурги), центральна - Туреччина і схід - Трансільванія, яка прийняла залежність від Туреччини. Іншими словами турки в той час зайняли саме серце Європи.

Вздовж галереї другого поверху колись гуляли тільки князі, княгині, графи і представники королівських сімей. Тут у дворику влаштовувалися вечірки, навіть зараз влаштовують театралізовані вистави у середньовічному стилі.

Сьогодні на другому поверсі розмістилися зали картин закарпатських художників, зал Шандора Петефі, династії Ракоці. У кімнатах представлено експозицію меблів 18-19ст.

На третьому поверсі розташований зал Експозиції природи та старожитностей Карпат. У самому залі цікавий дах. До 1834 дах був покритий гонтом (дерев'яними дощечками), але після великої пожежі було вирішено замінити гонт черепицею. Сьогодні ж дах замку покритий металочерепицею.

Після кількох десятиліть руйнування Паланку чеські власті 1922-26 р. відбудували його і перетворили знов на казарму. У 1950-70-х тут була школа механізаторів, потім курси для голів колгоспів, далі – ПТУ. Реставрацію замку почато 1971 р. силами львівських фахівців, але не надто вдало. 1980 р. у Паланку відкрито невелику краєзнавча експозиція. 1991 р. музей набув статусу окремої господарської одиниці. 1993 р. пам’ятка перейшла на баланс міськвиконкому, котрий почав реставрацію заново. Особливо активно вона здійснювалася на початку ХХІ ст., коли у верхньому замку було споруджено екуменічну церкву (тут здійснюють вінчання подружніх пар чотирьох конфесій – православної, греко-католицької, римо-католицької і кальвіністської), а на замковій вежі встановили електронні куранти, котрі кожні півгодини виконують різні мелодії. 2008-2009 р. здійснено розчищення замкового колодязя, продовбаного у замковій скелі від її вершини (двір верхнього замку) до самої основи (рівень Латориці). В ході розчистки на поверхню було піднято чимало будівельного сміття, але і ряд цінних речей, зокрема давніх монет. 

Щоб більше дізнатись про місто Мукачево варто також відвідати:

Центр Мукачево

Жіночий монастир XVIII-XIX ст. Мукачево

Фестиваль «ЧЕРВЕНЕ ВИНО» м.Мукачево