Замок Шенборна

В часи XVIII-XIXст. головним багатством був ліс, який вирубували в даній місцевості, сплавляли і вивозили в Західну Європу. Лісоруби помітили, що хороше свіже повітря наповнює їх силою та бадьорістю, і в результаті немає великої втоми від роботи. До того ж у місцевих лісах багато дичини – вовків, зайців, оленів... Ось чому в 1740 році представники династії Шенборн, наказують саме в цьому чудовому урочищі побудувати для своїх забав мисливський будинок. За своїм виглядом його можна назвати й замком, і палацом, і резиденцією графів - але це не зовсім правильно, тому що тут ви не побачите оборонних стін з бійницями типових для замку. В будинку не проживали постійно, а тільки приїжджали тимчасово на полювання, відпочити, – отже це і не палац.

Відомий історичний факт. Граф Шенборн-Бухгейм під час бесіди з Францем Фердинандом - ерцгерцогом д'Есте, спадкоємцем австро-угорського престолу - сказав: «Ніщо не може зрівнятися і бути краще полювання в Карпатах!» - «Невже, мій друже! Тоді я чекаю запрошення від Вас щоб особисто в цьому переконатися », - відповів ерцгерцог. Граф був радий, але зрозумів, що, по суті, йому нікуди запросити майбутнього монарха. Так було ухвалено рішення будувати «мисливський будиночок», - такий, щоб не соромно було прийняти такого почесного гостя.
Пізніше ерцгерцог побував тут в гостях. З грудня 1892 по вересень 1893 року він здійснив кругосвітню подорож. Офіційною метою поїздки була «наукова експедиція» в різні куточки світу, але насправді Франц Фердинанд здійснював свій вояж за порадою лікарів, так як він був хворий на туберкульоз. Під час подорожі Франц Фердинанд віддавався своїй головній пристрасті - полюванню.
*(Франц Фердинанд Карл Людвіг Йозеф фон Габсбург ерцгерцог д'Есте (1863-1914,) - ерцгерцог австрійський, з 1896 спадкоємець престолу Австро-Угорщини.
Вбивство Франца Фердинанда і його дружини (Вбивство Сараєво) сербським терористом Гаврило Принципом стало приводом для початку Першої світової війни.)

На початку XVIII століття ці землі разом з центром в місті Мукачеве належали князю Ференцу Ракоці ІІ, який очолив повстання угорського народу проти правління австрійської імперії Габсбургів. У 1711 році повстання було придушене, а ці землі конфісковані на користь австрійського імператора Карла VI, який в 1728 році дарує конфісковану Мукачівсько-Чинадіївської домінію (dominum - «маєток, власність») єпископу Бамбергскому і архієпископу Майнському Лотару-Францу Шенборна. Сім'я графів Шенборнів була активним союзником Габсбургів у яких нараховувалось восьмитисячне приватне військо та 160 тисяч кріпаків. Граф Франц Лотар Шенборн – висока духовна особа, дав обітницю безшлюбності, тому спадкоємців не мав. Незабаром він помирає, так і не відвідавши Закарпатття, заповівши нові володіння своєму племіннику. Ці володіння переходять від одного покоління Шенборнів до іншого.

Шенборни були завзятими мисливцями, і щоосені влаштовували пишні полювання, на які запрошувалися численні почесні гості, представники австро-угорської знаті. Полювання тривало кілька днів поспіль і закінчувалось, як правило, тим, що мисливські трофеї (по 30-40 оленів, стільки ж вовків і кабанів) завозились до замку графа. Цілком природно, що в 1740 році в урочищі Берегвар граф Шенборн будує для себе і своїх гостей дерев'яний мисливський будиночок, а в 1890 році за проектом архітектора Грессерсона зводиться романтичний казковий замок. Над центральним входом встановлена табличка, що підтверджує дату майбутнього палацу. Кам'яний замок зведений в стилі псевдоготики, бароко і рококо.
На бічній стіні замку - герби великий і малі (едельвейс свідчить про володіння Рожмберською домінією, лев - символ могутності, хрест на графської короні - свідчення того, що представники роду мали високий духовний сан). Лев стоїть на горах-трикутниках, це означає що Шенборни володіють частиною гір Карпат.

Архітектура цього мисливського замку заслуговує особливої уваги. Помітні певні риси готики По своїй композиції, структурі, замок більше може бути віднесений до типу житлових будинків середньовічного міста. Порівняно невеликий по висоті, завершений трикутними шпіцами - фронтонами, в яких вміщується і горищний поверх. Парні вікна черепичний дах. Будівля ніби розчиняється, тоне в пейзажі в той же час, не втрачаючи свого архітектурного образу.
Це романтичне чудо немов зійшло з ілюстрацій мушкетерського роману. Крім того, замовник любив символіку, пов'язану з нумерологією: 4 гостроверхих вежі красується на замку по числу пір року, 12 входів - за числом місяців, 52 кімнати - за кількістю тижнів, 365 вікон - за кількістю днів у році. На стіні лівої вежі видно замуроване вікно, яке символізує додатковий день високосного року. Замок складається з двох крил: хазяйського, з високими стелями, великими вікнами і просторими кімнатами, - і крила для обслуговуючого персоналу в якому все простіше. Ці дві частини символізують два півріччя. Між  ними височіє церква (греко-католицька), діюча і понині, по неділях священик із сусіднього села проводить у ній богослужіння. Графи проживали у Відні, а сюди приїжджали погуляти, зайнятися полюванням, риболовлею. І зараз ще у вестибюлі замку знаходиться - люстра з червоного дерева, що зображає Мелюзіну – це фея з середньовічних легенд напівжінка напівриба.
Оленячі роги, тулуб жінки і риб'ячий хвіст - уособлення трьох пристрастей графа - полювання, риболовля і жінки. У будівлі замку сьогодні розмістилась адміністрація санаторію «Карпати».

Побудував замок граф Ервін-Фрідріх, представник шостого покоління Шенборнів на Закарпатті, але найбільше він прослужив графу Фрідріху-Карлу фон Шенборна-Бухгейму, який прожив в замку до 1932 року. Останнім власником замку був граф Георг-Ервін фон Шенборн-Бухгейм, який покинув замок назавжди у вересні 1944 року і переїхав до Австрії, де й дожив до 1989 року.

У 1945-му маєток було націоналізовано. Майже все внутрішнє оздоблення палацу зникло. Пізніше це будинок відпочинку і санаторій загального типу місцевого значення, а коли Рада Міністрів України у 1957 році (Хрущов Н.С.) приймає спеціальну Постанову про розвиток курортної справи на Закарпатті, санаторій стає здравницею союзного значення кардіо-неврологічного профілю. Лікують серцево-судинні захворювання, радикуліти, плексити, неврити.
Санаторій Карпати пропонує проживання у комфортних номерах трьох спальних корпусів (корпус № 1, № 3, № 5). Кількість поверхів: в спальному корпусі № 1 - 7 поверхів, в спальному корпусі № 3 - 3, в спальному корпусі № 5 - 2.

Перед будівлею «замку» величезний квітник, 100 різних сортів квітів і різних трав. Одних троянд до 30 видів.
Самшит (буксус) – вічнозелений кущ, одне з найдавніших декоративних рослин, які використовувалися для озеленення та в декоративному садівництві. Цінується за густу гарну крону, блискуче листя і здатність добре переносити стрижку, що дозволяє створювати з них живоплоти та бордюри, а також довго зберігають форму химерних фігур. Деревина самшиту найтвердіша і щільна з усіх що зустрічаються в Європі. Її щільність 830 кг /м ³.
Всі частини рослини і особливо листя отруйне (викликають блювання, судоми). Раніше застосовували від кашлю, простуди,  але через складність дозування - зараз не використовують.
Тюльпанове дерево з сімейства магнолієвих. Це дерево родом з Північної Америки. Відмінна риса - чотирьохлопастні листя ніжно-зеленого кольору, як у калини. В кінці весни дерево покривається жовтими квітами схожих на тюльпани. Запах цих «тюльпанів» нагадує свіжий огірок.
Вважається національним символом американських штатів Індіана, Кентуккі і Теннессі. В Європу було завезено в ХVІII ст. через Італію.

ГЛІЦІНІЯ китайська. (Від грец. Γλυκός - солодкий), або Вістерія (лат. Wistéria), Ця красуня - Ліана для Закарпаття впродовж багатьох десятиліть була справжнім біологічнім барометром. Досить Було побачиті духмяні блакитно-фіолетовї квітки у довгих звисаючих гірляндах - суцвіттях, кожен розумів: до нас завітала весна. Це її початок, зацвіла вдруге - зеніт літа, втретє-літу кінець. Однак після зміщення магнітної решітки Землі 25.ХІІ. 2003 року на 200 км Клімат планети істотно змінився, Що вплинуло і на строки цвітіння цієї чудової рослини.
Стебла гліцінії з роками перетворюються на могутні канати діаметром до 20 см. Раніше гліцинією був обвитий весь замок. Він почав руйнуватись. Вирішили очистити і залишити гліцинію тільки біля напівкруглої башти як прикрасу.

Ялівець звичайний (Juniperus communis L. можевельник)
Ялівець звичайний - вічнозелений хвойний чагарник, багато частин якого використовують як прянощі. Батьківщиною рослини вважають Європу. Має давнє походження. У Стародавній Греції і Римі його вважали вірним засобом проти змій. Там же вперше використовували цю рослину як лікарський засіб. Араб Авіценна вважав, що товчені ялівцеві ягоди з медом добре загоюють гнійні рани.

Санаторій займає площу 40гектарів. 19 з них це дендропарк, що нараховує до 40 різних екзотичних дерев і чагарників, батьківщина яких за межами Карпат. Використання різних дерев  збагачує вигляд парку, розбитого тут в довільному англійському стилі (французькі парки мають більш строге планування, елементом такого парку можна вважати акуратні насадження із самшиту (він же буксус). Лісопарк привертає увагою відпочиваючих красою і достатком різних видів дерев і чагарників (серед яких дуб ширококронний, бук карпатський, ясен, клен, липи, граб, берези, верба плакуча, айлант або ясен китайський, вільха чорна, сакура, магнолія, ялина звичайна, сосна Веймута, сосна європейська, туя східна, канадська срібляста ялина, модрина, тис ягідний та багато інших).

Сосна Веймутова - пухнаста так як має 5 голочок в пучку замість 3х стандартних для європейської сосни..
Батьківщина - Північна Америка. Таку назву сосна отримала від імені мореплавця, англійського капітана Веймута, який у далекому минулому зазнав руйнацію корабля біля берегів Америки. Посилає матросів за будівельним матеріалом і йому доставляють кілька подібних сосен. Матеріал виявився чудовим для ремонту корабля. Капітан Веймут був людиною допитливою, він вивозить кілька саджанців і висаджує в парках для прикраси, як декоративну рослину. За якістю деревини сосна Веймута не поступається нашій звичайній сосні, а по декоративності перевершує її.

Архітектура парків передбачає наявність водойм в них, а тут не було озера. І ось на початку ХХ століття створюється штучне озеро, в плані воно нагадувало карту Австро-Угорської імперії перед першою світовою війною.
Штучна водойма з мальовничо спадаючими гілками плакучої верби, гарно виглядають ялини, берези, модрини. У літній час водну гладь покривають білі водяні лілії, жовті латаття. Парк добре виглядає навесні і влітку. Не менш гарний він і восени, що відрізняють гамою золотистих і коричневих тонів, подекуди переходять у зелений колір хвойних порід. При цьому парк не справляє враження штучного, створеного руками людини. Він так органічно зливається з природною зоною лісопарку, що кордони переходу між зонами лісопарку ми не відчуваємо.

 На території парку побудовані сучасні корпуси санаторію. У старому парку вони не відчувають себе прибульцями ззовні, особливо будівлю клубу-їдальні. Для відпочинку дуже важлива спокійна, приємна, затишна обстановка і керівництво санаторію вирішило завести невеликий звіринець, спілкуючись з мешканцями якого відпочиваючі отримують позитивні емоції. Тепер тут живуть козулі, зайці, гуси ...

Ви проходите зараз по липовій алеї, по якій в кінофільмі «Війна і мир» урочисто крокує старий Болконський - батько Андрія Болконського. В іншій сцені тут проходять П'єр Безухов і Андрій Болконський, розмірковуючи про життя. Оскільки основний епізод - «Битва під Аустерліцом» знімався на Закарпатті, то й багато місцевостей області ми бачимо відображеними в кінофільмі «Війна і мир». Якщо з розвилки доріжок поглянути через озеро на мисливський замок - ви побачите його в тому ракурсі, в якому могли бачити в старому радянському кінофільмі «Снігова королева». На протилежному березі озера знімалися сцени з фільму «Помилка Оноре де Бальзака», а на лівому березі - сцена дуелі з кінофільму «Поєдинок».

58% лісу в Закарпатті - це дуб і бук.
Дуб добре розгледіти завдяки його плодам, жолудяь, що є, по суті, горіхами.
(Деревина - хороший будматеріал, бочки для вин, паркет; з коркового дуба - пробки на вино і шампанське, жолуді - корм для тварин, кава)
Поряд з деякими іншими деревними породами дуб володіє високими антимікробними властивостями, є газостійкою породою, виділяє велику кількість кисню.

Граб (лат. Cárpinus) (800 кг/м3) - Використовується граб там, де необхідна стійкість до ударних навантажень, висока твердість і в'язкість. Його застосовують при виготовленні рукояток для ручного інструменту, окремих механізмів і деталей машин, обробних дощок і спортивних снарядів, наприклад, з нього роблять клюшки для гольфу та кий більярдний.
Через низьку біостійкість і прямоствольність граб практично не використовується в будівництві.

Бук (лат. Fágus) (670 кг/м3 діаметр до 2 м). Фагус - означає корм. Раніше плоди (горішки) бука вживали в їжу. Але не сирими, так як містить отруйну речовину фагин.
Бук легко пізнаваний по гладкому рівному стволу - немов лита сталева колона.
Бук живе до 500 років, але після 80 років вже не росте у висоту. У нього лише потовщується стовбур і розвивається крона.
Буковий паркет в Кремлівському Палаці зроблений за спецзамовленням на Чинадіївському деревообробному комбінаті (який заснували ще в 1900р)

На арці з написом «джерело краси» зображена грецька богиня краси Афродіта (у римлян - Венера).  
За легендою володарі замку погостювавши в цих краях залишали на господарстві діда й бабу. Одного разу дід пішов в ліс і не повертався один день, другий, третій…Аж ось приходить до бабки парубок молодий і бабка впізнає в ньому свого діда!!! «Де був? шо робив ? Як так помолодшав?!» - випитувала вона його. «нічого не робив» відповів дід « Напився з джерела води і відчув прилив сил, вирішив «пожити» біля джерела». Прибігла бабка сюди, пила воду, вмивалася нею… Нема баби день два три – захвилювався дід підійшов до джерела і бачить а замість баби немовля лежить)
Насправді у воді багато кремнію, що розгладжує зморшки, тому й молодшають ті хто вмивається.