Замок Невицький

Невицьке (угор. Nevicke) – село Ужгородського району, Закарпатської області розташоване на правому березі річки Уж на відстані 12 км від м. Ужгород.
Історія села тісно пов’язана з Невицьким замком, розташованим неподалік на горі вулканічного походження на висоті 260 м н.р.м. Проведені розкопки дають підстави припустити, що замок побудували в XII-XIII ст. на місці більш ранньої дерев’яної фортеці.

За народними переказами першу дерев’яну фортецю на цьому місці побудувала слов’янська княгиня задовго до приходу угорських племен у Придунайську низовину. Фортеця слугувала укриттям для жінок та дітей у разі нападу ворогів. Звідси й назва замку повязана з словом “невістка”, тобто наречена або дівчина.

Перші мешканці Невицького, імовірно, були замковими селянами, які виконували різні роботи, пов’язані з утриманням фортеці.
В 1241 р. Невицьке укріплення зруйноване монголо-татарами, проте до середини 13 ст. відновлене.

Захисна система фортеці того часу утворювалася з валів, ровів та дерев’яного частоколу.

Стратегічно "Невицький" мав дуже вдале розташовування, адже саме в цьому місці вузька долина річки Уж починає розширюватися, що дозволяло свого часу контролювати торгівельний шлях з Угорщини, який проходив через Ужоцький перевал в Галицько-Волинське князівство та до Польщі.

Відомо, що у в 1279 р. угорський король Ласло IV Кун (р. п. 1272 – 1290) передає землі Ужанського комітату трансільванському воєводі Фінті з роду Обо (Аба). У 1290 р. король Андраш III (р.п. 1290-1301) призначив жупаном Ужанського комітату угорського феодала Омодея (брата Фінті Обо), місцем проживання якого була саме Невицька фортеця. Омодей Обо посилив оборонні можливості укріплення. У 1317 р. Невицька фортеця згадується як опорний пункт місцевої феодальної опозиції проти королівської влади Кароя (Карла) І Роберта Анжуйського (р.п. 1301 – 1342). З 1328 р. після остаточної перемоги Карла І Роберта володарем Невицького став вірний королю Янош Другет.

За господарювання Другетів на місці дерев’яної фортеці розпочинається будівництво кам’яного замку, який до початку XV ст. був центром їхніх володінь. Після того як управління маєтностями Другетів перенесли в Ужгород, Невицький замок перетворився на форпост для захисту підступів до Ужгородського замку.

Матеріалом для будівництва стала вулканічна порода андезитобазальт та базальт. За типом фортеця була наближена до італійських замків того перероду. Загалом оборонний комплекс за формою нагадував овал з відрізаною західною частиною, що зумовлено особливостями рельєфу замкової гори та мав корпуси й систему укріплень з валів, ровів й стін з вежами.
Археологи розкопали спеціальні дренажні системи, які дозволяли заповнювати водою рови навколо фортеці, не дивлячись на місце її розташування. Особливо вражає той факт, що вода поступала до ровів з сусідньої гори по своєрідному трубопроводу.

З південно-західного боку головні фортечні споруди з’єднувались двома паралельними оборонними стінами з в’їзною триповерховою вежею шестикутної форми – барбаканом, утворюючи своєрідний 35-метровий коридор .
В кін. 14 – на поч. 15 ст.ст. на внутрішньому валі споруджено фортечну стіну з чотирма вежами, три з яких мали напівовальну форму, а одна – трикутну.
Посеред двору виділявся також двоповерховий палац із центральною чотириповерховою баштою-донжоном.
Загальна площа становить близько 1500 кв. м.
Археологічної розкопки під керівництвом О. Дзембаса відкрили, що на території замку знаходилися ювелірна майстерня, майстерня з ремонту зброї, кузня та ливарня. Невицький замок був не тільки воєнізованою фортецею, а й осередком середньовічної металургії. Дослідники навіть припускають, що володарі замку чеканили фальшиві монети, тому що знайшли тут кілька підроблених монет.

В другій половині 16 ст., в результаті міжусобиць в родині Другетів, замок кілька разів змінював господаря і зрештою в 1602 р. перейшов до Дьєрдя III Другета.

Один з останніх етапів будівництва фортеці припадає на першу половину 17 ст., проте вже в 1644 р. під час релігійних воєн (Другети сповідували католицизм, а Ракоці були протестантами) трансильванські князі та військо Дьєрдя II Ракоці відібрали Невицький замок у Яноша Х Другета та зруйнували, після чого фортеця вже не відновлювалася.

Існує легенда про невицький замок: Колись фортецею володіла представниця роду Другетів, яка вирізнялась дуже крутим норовом. За безмірну жорстокість її прозвали Погана Діва або Поган-дівча. Жорстка господарка замку не хотіла підкориться законам, які діяли в країні та мріяла про необмеженість своїх володінь. Для зміцнення обороноздатності замок будували на розчині, замішаному на молоці і яйцях, які приносили жителі навколишніх сіл. Чутки та скарги про жорсткість Поганої Діви дійшли до короля Матяша, який викликав її на суд, проте Погана Діва туди не з’явилася і за непокору її було вирішено покарати. Добре укріплений замок королівські війська взяти штурмом не зважилися, але король Матяш вирішив захопити фортецю хитрістю. За наказом короля зібрали всіх корів і волів з округи, прив’язали їм на шию дзвіночки, і тріскачки, а воїни запалити вночі факели і підняти шум під стінами замку. Погана Діва подумала, що почався штурм злякалася і втекла із замку. Жорстоку володарку замку король наздогнав на виході з Ужанської долини і відрубав їй голову.

У 1879 р. поряд з невицьким замком вирішено розбити парк, зроблено оглядовий майданчик. Трохи нижче руїн фортеці, на галявині посаджена група дерев тиса ягідного. На цій галявині існував пам’ятник видатному угорському вченому Карлу Вагнеру та памятний знак про те, що в 1888р. в замку проходила конференція лісівників Австро-угорської монархії. В парку Вагнера до наших днів зберігся фонтан та рештки липової алеї.

В 1902 році дозволено відновити центральну замкову вежу. Але під час І світової війни замок знову занепав і зруйнувався.
Лише у 1923 році, коли Закарпаття входило до складу Чехословаччини, замок передано Ужгородському туристичному клубу. Його заходами проведено ремонтні роботи на суму 20тис. крон Саме тоді встановлено дах на замковому донжоні, який і до тепер асоціюється у свідомості закарпатців і чисельних туристів як історичний.

У березні 1939р. замок знову став об’єктом бойових дій. Декілька годин відступаючі чеські вояки стримували у стінах фортеці угорські війська. Саме тому, археологи на пам’ятці знаходять тогочасний військовий реманент (кулі, каски, саперні лопатки).
У післявоєнний час замок і його околиці знову перетворилися в зону відпочинку. Поряд будується туристична база 1970-1980.

На території замку знімались чисельні кінофільми, проводились концерти та вистави. Чи не найбільш видатною подією цього часу був безкоштовний концерт всесвітньо відомого диригента та віолончеліста Ростислава Растроповича. Він був зачарований не тільки красотами Невицького замку, але і його історичною автентичністю та загадковістю.

У 1992 р. Невицьке розмежоване, внаслідок чого поряд з`явився новий населений пункт – село Кам`яниця.
Нині живописні околиці Невицького входять до складу державного заповідника – резервату Кам’яниця та перетворені на зону відпочинку. До руїн Невицького замку веде серпантинова кам’яна дорога. До наших днів збереглись замкова вежа-донжон з амбразурами, витесаними з кам’яних брил, чотири кутові та надбрамна вежа, а також залишки західного бастіону, вали та рів. У деяких приміщеннях південного корпусу збереглися залишки камінів. На замковому подвір’ї знаходиться колодязь діаметром 3,5 м, видовбаний в скелі і викладений каменем.