 Кремзлики, кизлики, деруни́, тертюхи́, тарчаники, гуглі, рисилованики — це все картопляні млинці, які мають велику популярність в українській кухні, особливо в північних та західних районах України. Основним інгредієнтом страви є терта картопля. Власне, від способу приготування млинців (тертої, а в деяких регіонах кажуть — дертої, картоплі) й походить назва деруни. Деруни зі сметаною є традиційною частиною святкового столу на Благовіщення.
Існує думка, що до української кухні деруни прийшли з білоруської, куди, в свою чергу, ця страва прийшла з німецької кухні через єврейську (де вони відомі як латкес) у кінці XIX ст. За іншою версією, поширення дерунів та ряду інших страв з картоплі (печені, комів та кльоцків) на території України, здебільшого на Поліссі, розпочалося ще раніше — в другій половині XVIII ст. Уперше письмовий рецепт дерунів подається у куховарській книзі Яна Шиттлера (Jan Szyttler) у 1830 р.
Картопляні оладки під різними назвами існують у багатьох світових кухнях, оскільки це проста, дешева, смачна і дуже калорійна страва. Українські деруни, чеські Bramborákі, литовські цепеліни, німецькі Kartoffelpuffern, швейцарські Rösti, єврейські латкес – все це варіанти прадавніх білоруських драників, звідки, власне, ця страва і пішла світом.
 Існує навіть думка, що картопля завжди росла на родючій білоруській землі, ще до того, як її привіз до Іспанії Колумб. Звісно така версія маловірогідна, проте без картоплі білоруську кухню й справді уявити складно. Настільки, що не дуже зрозуміло, чим саме харчувалися білоруси до відкриття Америки.
Місцеві грунти ідеально підходили саме для обробітку картоплі з високим вмістом крохмалю. Вона тут і нині зростає у величезних кількостях набагато легше ніж деніде. Відповідно саме в Білорусії в давні часи вироблялося найбільше картопляного крохмалю. Прадавніми дідівськими способами бульби шкрябалися, дерлися для подрібнення, а потім з цієї картопляної маси сціджувався крохмаль.
 Якось випадково жменька такої маси потрапила вогонь і засмажилася. Чи потрібно розповідати далі? Звісно ж, страва дуже швидко стала популярною і розповсюдилася, крім білоруських земель в Україні, Литві, Польщі, Пруссії та інших країнах.
На Закарпатті оладки з сирої картоплі називають по-всякому, в залежності від району та національностей: кремзлики, кийзлики, гуглі, рисилованики та інше. І до нинішнього дня – це одна з найулюбленіших закарпатських страв, хоч на кремзлики чомусь не запрошують гостей, як на шпикачки, банош чи бограч. Тим часом кремзличних варіантів існує така величезна кількість, що ми можемо сміливо відкинути зайву скромність і влаштовувати своїм гостям «кремзличні» вечірки.
|
 Інгредієнти:
Картопля — 6 шт.
Яйце — 1 шт.
Борошно — 2 ст. л.
Цибуля ріпчаста — 1 шт.
Рослинна олія — для смаження
Сіль, перець — за смаком
Миємо картоплю, чистимо, ще раз промиваємо і натираємо на дрібній тертці. Чистимо цибулю і натираємо її на тій же тертці. Перемішуємо цибулю з картоплею. Додаємо яйце, борошно, сіль, перець і добре перемішуємо до одержання однорідної маси. Розігріваємо на сковороді рослинне масло і викладаємо картопляну масу столовою ложкою у вигляді невеликих коржиків. Обсмажуємо деруни з одного боку 2-3 хвилини до утворення рум’яної скоринки. Потім перевертаємо на інший бік, обсмажуємо 1-2 хвилини на середньому вогні. Потім зменшуємо вогонь, накриваємо кришкою і смажимо ще 3 хвилини.
Всередину можна додавати різну начинку: фарш, м'ясо, сир твердий тертий або домашній, смажену цибулю, і все що забажаєте.
Потрібно просто викласти на сковороду картопляної маси, зверху поставити начинку і прикрити картопляною масою. Смакота!
Подавати дуже смачно зі сметаною.
 * Кремзлики можна подавати з різними фаршами, такими, наприклад, як смажена з салом цибуля, смажена цибуля з яйцем або з м'ясним фаршем. У такому разі на тарілку кладуть готовий гарячий кремзлик, на нього — гарячий фарш і прикривають другим кремзликом, а зверху поливають сметаною.
* Кизлики з грибами — це закарпатська традиція. Рецепт створений у гірських селах. Там багато грибів, восени їх кладуть чи не в кожну страву. |
