Ужгородський Замок (краєзнавчий музей)

Фортеця вперше згадується угорським літописцем Анонімом в хроніках "Діяння угорців", де описано заснування ужгородського замку в IXст. славянським князем Лаборцем. Події описувані Анонімом відбувалися у 895р: Древні угри керовані своїми вождями - Альмошем і його сином Арпадом, перейшли гори карпати через верецький перевал і спустились в дунайську низовину. Коли угорці оточили замок, князь Лаборець вирішив втекти до більш укріпленої фортеці в м.Земплін, але угри наздогнали його і розбивши військо словян повісили Лаборця біля річки Свіржава. З тих пір в народі річку перейменували на Лаборець, щоб зберегти память про славного князя.

Угорці укріплюють ужгородський замок. Спочатку укріплення були дерев’яні, пізніше кам’яні. Замок стає надійним охоронцем державних кордонів майбутнього Угорського королівства.

В ХІст замок захистив жителів від половецького хана Кутеска. Але в 1241р. монголо-татари на чолі з ханом Батиєм розгромили фортецю.
В 1322р. венгер.король Карл Роберт з династії Анжу дарує замок (в зруйнованому стані) неапольському графу Другетту за поміч в придушенні повстання Петра Петенка на цих землях. На протязі трьох століть Другетти володіли ужгородським замком, який не одноразово реконструювали , перебудовували та укріплювали.

Замок розташований на висоті 30м над рівнем міста і займає вигідну позицію на одинокому пагорбі вулканічного походження. Підступи до фортеці пологі і тільки з однієї сторони крутий схил.

Навколо замку збудована кам’яна стіна. За нею рів 10-15м, глибина 8-10м. Рів впирається в ще більш щільну кріпосну стіну з вузькими бійницями для прицільного вогню. По периметру замка розміщено чотири бастіони. Для посилення міцності бастіонів роги їх викладені квадратами з білого каменю. На бастіонах розміщали пушки, які тримали під обстрілом доступ до замку. Завдяки тому, що бастіони виступали трохи вперед – зникло таке поняття як "мертва" зона, тобто з бастіонів крім прямого обстрілу вперед, можливо контролювати оборонну стіну.

Посередині південної стіни аркоподібний вхід у замок. Колись частина мосту була дерев’яною, піднімаючись закривала вхід. Тепер до воріт веде кам’яна перемичка. Над входом розміщений герб Ужгорода: на щиті дві виноградні лози, що символізує основне заняття ужгородського району. До наших днів збереглись отвори для ланцюгів, при допомозі яких частина мосту піднімалась. При вході зліва камін де обігрівалась охорона. Зверху люки звідки поливали смолою та окропом. Цей вхід був пасткою.

У випадку проникнення ворога у внутрішній двір замку, захисники могли успішно продовжувати оборону палацу, що мав незалежну систему оборони -- з трьох сторін палац оточений глибоким ровом, через який побудований дерев’яний міст, частина мосту піднімаючись закривала собою вхід. Рів обнесли кріпосною стіною.
При спорудженні замкового палацу будівельники врахували рельєф місцевості, сам палац являється ніби продовженням схилу Замкової гори. Північна частина палацу зведена прямо над прірвою, схил настільки стрімкий, що ворог ніколи не намагався штурмувати замок з північної сторони.

За правління Другеттів з’являється нова вогнепальна зброя, нові види зброї – це все вимагало докорінної реконструкції замку, яка була здійснена в кінці ХVІ століття з використанням найновітніших досягнень фортифікаційного мистецтва Європи. Про перебудову говорить дата, висічена на головному під’їзді центральної будівлі – "1598". Там же у вигляді барельєфу висічені чотири дрозди – герб Другетів.

В кінці XVII (1684) століття рід Другетів по чоловічій лінії вимирає, останній Другет був страчений у Кошицях за наказом Тикилі. Вдову по цьому Другетові взяв за дружину граф Берчені. Міклош Берчені був родом із Задунав'я. Проявив себе у війні з турками. У 1689 р. отримав від цісаря Леопопьда І Габсбурга (1640-1705) графський титул. Одружився з Крістіною Другет. Після смерті дружини й останнього представника чоловічої лінії Другетів, — корбавського єпископа графа Балінта Другета (1691) добився посади наджупана комітату Унг, а в 1692 р. — і передачі у його власність за величезну на той час суму в 175000 флоринів колишніх посілостей Другетів на Ужанщині, в тому числі і їх родового гнізда — Ужгородського замку. У цей час йому було всього 22 роки і на руках він мав 3-х дітей. Тому й не дивно, що восени 1694 р. він заручився із уже немолодою (40-річною), але ще свіжою, надзвичайно вродливою і, що немаловажно, багатою донькою державного судді Іштвана Чакі Крістіною.
Новий господар перебудовує і укріплює фортецю за планом французького інженера Лемера. Стіни замку та бастіони позбавлені оздоблень, за винятком карнизу з білого каменю, який до певної міри пом'якшує їхню суворість.
В 1704р. Міклош Берчені приєднується до повстання проти Габсбурзької імперії. Після поразки, у 1711 році Ужгородський замок перейшов у розпорядження австрійської корони. Саме в цей час із нього до Відня вивезено всі матеріальні цінності: картини, меблі, колекцію дорогоцінного посуду, зброю. Замок починає занепадати.
У 1775 році Австрійська імператриця Марія-Терезія передала замок Мукачівській греко-католицькій єпархії, аби там створити богословську академію, тоді ж була проведена незначна перебудова замку і знищений лицарський зал.

Всередині Палацу квадратний дворик венеціанського стилю: вікна аркоподібні  і виходять у двір. Раніше вони не були засклені і своїм ренесансним виглядом нагадували володарям італійське подвіря. Підвали замку служили складами для продовольства. Перший поверх приймав гостей. На другому поверсі проживали володарі.У дворику збудований колодязь глибиною 45м. Також по периметру другого поверху споруджений деревяний балкон. Сьогодні , як зразок, залишили тільки частину балкону.

Геркулес (Геракл) син Зевса. Зробив 12 подвигів (хоча мав виконати 10, але 2 не зарахували) так один з них зображений тут – це вбивство Лірнейської Гідри. Не зарахований, тому що Гераклу допомагав Іолай – припалював Гідрі шиї щоб не виростали голови.
Цікавий більше не сам Геркулес,  а його скульптура, що відображає високий рівень ливарної справи. Вилита з чавуна в 1842р. в Ужгороді.  Спочатку скульптуру розмістили на бальнеологічному курорті в с.Ужок. Одне з джерел мінеральної води назвали в честь Геракла, а щоб прикрасити джерело - замовили скульптуру.

Гермес (Меркурій) в руках жезл Кадуцей – символ примирення, в окультизмі ключ від дверей між добром і злом. В США кадуцей – символ медицини. Дві змії на жезлі з’явились пізніше, коли Меркурій вирішив випробувати жезл в дії між ворогуючими зміями. Сандалі (Таларії) з крилами  давали можливість підніматися в повітря. Скульптура виготовлена у виді грубки про що свідчить отвір у голові. Фігура, ймовірно відлита на знаменитому фрідешівському залізоплавильному заводі поблизу Мукачева.

Турул хижий птах – скульптура, що прикрашає замкове подвір'я
Йосип Кобаль у своїй книжці "Ужгород відомий і невідомий" пише, що слово "турул" походить від тюркського тогрул (сокіл). Для угорців ця птаха була своєрідним героїчним символом. Давні угри поклонялися турулу ще зі скіфських часів. А угорська королівська династія Арпадовичів вважала цю пташку своїм тотемістичним предком: турул, відродившись в легендарній Емеше, зачав прародичів угорців Гунора і Мадяра. 
Під час повстання куруців під приводом Ференца Ракоці в 1703 році, за легендою, саме турул приніс шаблю князю Ракоці - і перемогу повстанцям в першому переможному бою з австрійськими військами поблизу Вилока. В 1903 році на її місці встановили 18-метровий обеліск, увінчаний бронзовим турулом. Пам'ятка була демонтована після Другої світової війни (відновлена в 1989 р.), а скульптура сокола потрапила до Закарпатського краєзнавчого музею.

Руїни готичного храму прямокутна будівля з шестигранною апсидою (апсида це алтарний напівкруглий виступ) і двома приміщеннями, одне з яких було сакристією (сакристія – місце де священики „переодягаються” і зберігають книги, одяг, і т.д) Саму будівлю відносять до 1248р. - є згадка про відбудову замка і будівництва храму на території замку.
У 1646р за сприянням Другеттів в цьому храмі підписана Унія з римо-католиками за участю 63 священників, так зявилась греко-католицька віра на Закарпатті.
1728р. храм сильно постраждав під час пожежі і вже не відбудовувся.

З 1947 року у стінах фортеці розмістився закарпатський краєзнавчий музей. В 14-ти залах представлено експозиції та виставки, що знайомлять з історією, культурою, розвитком Закарпаття.

Відділ природи - розміщений на 1-му поверсі палацу. Подана фізико-географічна характеристика Закарпаття, дані про гори, ліси, гірські перевали, водну систему, ландшафтні зони, флору і фауну, охорону пам'яток ... У першому залі привертають увагу рельєфна карта краю, діорами різновидів лісів, одна з найбільших у країні колекцій опудал поширених в регіоні тварин і птахів. Особливо цінними експонатами є скам'янілий скелет риби-тунця, вік якого 46 млн. років

Найколоритніший музичний інструмент - трембіта сягала інколи 4м, ідеальна коли блискавка пробиває всі річні кільця наскрізь, обводи не залізні а з гілок смереки. Гуцульські цимбали, дримби та барабан з кінським волоссям бугай, що видає характерний скрипучий басистий звук.

Спочатку в приміщенні розмістилась домашня каплиця Другеттів пізніше, при Берчені це був лицарський зал, тобто зал для прийому високопочетних гостей де проводились важливі дипломатичні переговори. Наприклад між Ференцем ІІ Ракоці та Давидом Корбе - представником російського царя Петра І. З 1775р знову каплиця, але вже духовної семінарії. Розписи стін здійснив у 1857 році Фердинанд Видра.

Поруч з домашньою каплицею знаходяться кімната та кабінет ректора духовної семінарії.

У залі представлений одяг етнічних народів закарпаття XVIII-XIXст. Привертає увагу одяг гуцулів - овеча шерстяна накидка - Гуня (петек) та широкий шкіряний ремінь, який захищав від травм під час вирубки і сплаву лісу.

Центральним експонатом, безумовно, є шабля Трансільванського князя і польського короля Іштвана Баторі (1576). Руків’я зброї прикрашене цінними каменями. З одного боку шаблі напис латинню: «За Бога, за Батьківщину», з іншого: «Удача і слава належить переможцям». Не менш цікавими є обладунки польського крилатого гусара XVII ст.та величезний дворучний меч німецького лицаря XVI ст. Окрім того, тут зібрана зброя різних епох, що належала воїнам різних країн світу: Франції, Італії, Угорщини, Австрії, Пруссії, Індії, Туреччини, Росії, Грузії, Китаю.

В коридорах грубки (печі) виготовлені на ливарному заводі Шенборнів біля м.Мукачева в XIXст.

Експозиція спальні Міклоша Берчені та Крістіни Чакі

Графік роботи краєзнавчого музею:
музей працює щодня, вихідний – понеділок
у зимній період – з 9 до 17 год.
у літній період – з 1 травня по 15 жовтня – з 10 до 18 год.
Музей та замок зачинено 1 січня, 8 березня.

Вхідна плата:
дорослі – 15 грн.
діти – 5 грн.

Щоб більше дізнатись про місто Ужгород варто також відвідати:

Ужгородський музей архітектури та побуту «скансен»

Історичний центр Ужгорода