28 / 214
◄
до змісту
►
Частина перша:
=14=
Так погано мені було, що поскаржилася Отцеві
(адже Бог, Господь наш, хоче, аби ми зверталися до
Нього в потребі).
- Отче, серед дітей Твоїх, мабуть, я найслабша...
Але така, як є, з усією моєю слабкістю, ховаюся під
Твої Крила і, грішна, роблю тільки те, на що здатна, -
пишу, Отче, те, що диктуєш мені, - на більше не маю
сили.
Пробач.
Господь відповів на подив лагідно: "Донечко Моя!
Але ж так і треба. Прибігай до Мене, а турботу про
себе залиши Мені. Служи Мені - собою - наскільки мо-
жеш - і не більше. Я знаю, яка ти слабка. І коли ти,
незважаючи на це, хочеш розмовляти зі Мною, запису-
вати Мої поради, знаю, що робиш це з любові до Мене
і до тих, кому слова Мої стануть поживою. Тішуся на-
полегливістю твоїх зусиль. Вони дорожчі для Мене за
старання сильних, здорових і витривалих. Ти віддаєш
Мені, дитино, свої слабкі сили, майже не маючи їх. Це
для Мене великий дар - ти робиш щасливим свого
Отця..."
Я була зворушена і сказала: "Отче, Ти занадто до-
брий до мене".
- Не можу бути "занадто добрим" для вас. Адже Я
створив вас для життя зі Мною, безмежною Любов'ю;
наділив вас даром перебувати в Ній. Ніщо обмежене,
мале і непевне не задовольнить вас. Залишаєтеся го-
лодними і спраглими. Тож даю вам життєдайний дощ
Моїх Ласк. Тим, котрі за Моєю Волею ростуть, як і ти,
в пустелі, він вкрай необхідний. Тому й обдаровую вас
й обдаровуватиму в міру вашого росту все щедріше.
Адже не знаєте: хто пізнав Моєї Любові краплину,
буде прагнути її і цю спрагу погамує лише дійшовши
до джерела Життя, до Мене Самого, і зануриться в
Життя Боже, в Любов.