Частина друга:
=14=
Хто дає життя і смерть, той оцінюватиме
плоди вашого життя. Перед ним покладаєте виро-
щені вами плоди, бо ви його підданці і нічого на цій
землі немає вашого, окрім праці, витривалості і
поту на Його полі, яке дав вам в оренду.
А щоб легше було вам збагнути це, послухайте
притчу. Один король, батько кількох синів, вирішив
кожному дати свій наділ, аби вони самостійно на
ньому жили і працювали. Хотів, аби пишалися
плодами праці своєї, коли йому їх принесуть. Одному
дав овець і пасовища, другому - поле, плуг, і зерно,
третьому - човен, сіті та ріки, четвертому - млин
над ставком, п'ятому - прекрасний голос і слух... І
так обдарував усіх. Сказав також: "Буду в палаці
своєму і кожен з вас може звернутися до мене -
вдень чи вночі - за порадою. А допомоги потребува-
тиме - допоможу. Якщо хвороба якась чи лихо в
житті трапиться - кличте мене на допомогу. При-
йду і врятую вас. А хто схоче, аби я був біля нього,
прийду і залишуся з ним, аби йому допомагати, бо
люблю вас і хочу бути з вами".
Але ніхто його не покликав, ані поради не поп-
росив. Пересварилися між собою сини. Той, що овець
дістав, захотів ще й землі, й відібрав її у брата, а
коли той взявся обороняти її - убив його. Зерно спо-
жив, тож земля стояла не засіяна, бо не обробляти
її хотів, а володіти нею. Овець пожерли вовки і роз-
множилися. Той, що отримав млин, захотів човна і
риби, та позаяк ловити її не вмів, сіті подер, човна
затопив, голодував сам і брат його, рибалка. Спе-
речалися між собою, але до батька не пішли, бо було
їм соромно. А батько бачив усе це, і боляче йому
було за синів, однак чекав, що отямляться і змі-
няться. Лише наймолодший прийшов і запитав: