147 / 150
146
– А я учора назавжди попрощалася зі своїми
піддослідними. Досить пацюків у моєму житті. Ця тема
була конче важливою для мене, поки від неї залежало життя
рідної людини. А відтепер з теріологією покінчено. Поки
Богданчик маленький, присвячу себе родині. Якщо при
цьому вдасться знайти трохи вільного часу, напишу книгу
про наші неймовірні пригоди. Гадаю, багатьом у нашому
вимірі буде дуже корисно її прочитати.
– Ви забули, що у вас є я, – втрутився татусь. – І моя
професія та рівень кваліфікації, значно підвищений в Отісі,
дозволить забезпечити сім`ю. Я вже отримав декілька
цікавих пропозицій і тепер залишається тільки визначитися,
з ким із потенційних роботодавців я співпрацюватиму. А
матусі саме час зайнятися малечею, та й вам приділяти
більше уваги. Ідея з написанням книги теж має право на
життя.
«Як же таки дивовижно влаштоване наше життя, –
думав Сергійко. – Отак живеш-живеш впродовж дванадцяти
років у своєму звичному ритмі, і кожен наступний день
мало чим відрізняється від попереднього. А потім раптом за
одну добу усе змінюється до невпізнанності. Якби не
загибель Сніжаниних батьків, можна було б вважати всі
зміни щасливими. Але та трагедія сталася до того, як ми
познайомилися. Отож все, що відбулося першого вересня,
зробило кращим життя кожного учасника неймовірних
пригод»
– О-тісатко! – прочитавши думки Сергійка, підтвердив
зелений пухнастик.