5 230
3
Передмова
До читача
Читачу любий! Я до Тебе йшла
крізь нашого буття важкі змагання.
Ні всенародний біль, ні самокатування
в душі моїй не породили зла.
Існують істини і вічні, і прості:
зла не бажай зловмисникам-сусідам,
не тішся їхнім негараздам-бідам,
бо порятунок всіх – в добрі і доброті.
І не дивуйсь, Читачу любий мій,
що в строфах у моїх багато нарікання.
Гірка в нас доля, – і вчорашня, й давня:
за виживання ненастанний бій.
І нині з лихами триває бій!
Але не все погано в нашім домі!
Прийдешності шляхи нам невідомі,
та душі наші сповнені надій.
Не все, не все і добре в домі в нас,
та підростає здібна наша зміна!
Ми смертні, та безсмертна Україна,
і свідчення тому – Історія і Час!
Софія Малильо
1.09.2000
Читачу мій!... Недаремно у якості
епіграфу до цієї поетичної збірки я взяла рядки
самобутньої закарпатської поетки Софії Малильо
«До читача», та й то усього вірша, адже тут не
висмикнеш з контексту котрусь зі строф. Написане
півтора десятиріччя тому жінкою, по чиїй долі
«гусеничним трактором» проїхалася радянська
тоталітарна система, сприймається як свіже,