214 232
214
Хоч літо – на скроні ляга заметіль,
Хоч спека – вкривається серце морозом.
Зібрати б докупи весь біль матерів.
Терпіти? Та годі! Просити у Бога,
Щоб кожен, хто винен, у пеклі горів,
І ще за життя, безупинно і довго.
Та мати надію у серці несе,
І сутність її материнська у тому:
Готова простити усім і усе,
Аби тільки син повернувся додому.
08 серпня 2014
«Щасливий, мамо, той, хто за Вкраїну в
бою нерівнім голову поклав»
А люди співчувають, не лукавлять,
Підтримують її усім селом.
Молитись не втомилася – напам’ять
Вже дев’яностий вивчила псалом.
Щодня: «Живий», – у слухавці лунає,
То матері на душу, як бальзам,
Та спокою і радості немає,
Немає ліку вилитим сльозам.