5 232
5
хронографом, вона й сама є учасницею-
революціонеркою за долю нашої держави,
співпереживає та осуджує злочинну владу:
Совісті немає ні краплини,
Сором на обличчі не горить.
Вона стоїть на Майдані:
«Я бачила Шевченка на Майдані,
Серед народу дух його витав.
«Поборете! Борітесь, нездоланні!
У вас – висока й праведна мета!».
Кожен вірш із циклу про боротьбу
українського народу є своєрідним відкритим
зверненням-листом. Без пафосу, а лише зі
скорботою, звучать рядки на прикладі вірша
«Каштани запалюють свічі»:
Каштани запалюють свічі.
Щоб дух боротьби не заснув,
Як воїни світла на віче,
Тривожну пильнують весну.
Розділ книги з громадянською лірикою пані
Валентини завершується оптимістичним віршем
«Миротворче», що вселяє у читача надію на мир:
Співай же, соловейку, як востаннє,
О миротворцю, від перлин-пісень
І найчерствіше серце хай розтане,
І мир благословить прийдешній день!
Не оминути слова й про любов.
Письменниця за своєю суттю – оптиміст. Її
любов’ю достатньо було обійняти весь Усесвіт.