Дозвольте огорнути вас любов'ю

Частина четверта:

=11=

Усім вам важко відкинути те, що не є у вас Моїм.

Здається вам, що від Мене у вас так мало і що все

інше повинні в собі відкинути, знищити, потоптати -

і що ж тоді від вас зостанеться? Вам здається, що

зробити це неможливо, бо в такий спосіб зникне ваша

особистість. Хіба не так?..

Але якби так мало статися, було би це з Мого

боку вашим знищенням. Я ж не знищую нічого, тим бі-

льше жодному з дітей Моїх не заподію шкоди. Я, Кот-

рий надломленої тростини не доламаю, лише допома-

гаю вам рости. Розвиток духовний - це ваше право і

ваше найбільше щастя; повнота цього розвитку по-

винна бути метою вашого життя.

Процес росту духовного можна порівняти до пері-

оду вашого фізичного розвитку і дозрівання. Немовля-

тко п'є молоко матері і смокче пипку. Чи тужите зго-

дом за цим? Чи бракує вам брязкальця, візочка, коли-

ски? Чи хочете, аби вас вповивали і годували з ложе-

чки? Чи вам і досі потрібні повзунки і слинявчики? Чи

треба вам допомагати вдягатися? Чи навпаки - що-

раз більше усвідомлюєте себе?..

Ніхто вас не змушував припиняти дитячі забави,

але ви вже не ліпите замки з піску, не лазите по дере-

вах, не граєтесь в лапанки. І через це не втратили

нічого "особистого", не зменшились?..

А роки вашого навчання? Вони обмежили вашу

свободу, нав'язали вам дисципліну, але ж стільки дали

в замін! Коли ви більше були собою: коли вам було

шість років, чи коли стали студентами? А коли ви-

вчилися, розширилися обрії знань, чи не стали ще бі-

льше собою? Життя ваше стало цікавішим і навіть

приємнішим.

Людина примітивна примітивно живе і розважа-

ється. Для людини освіченої відкриті усі галузі

знань,

їй доступні усі види мистецтва, вона пізнає світ в