Дозвольте огорнути вас любов'ю

Частина п'ята:

=10=

Так легко довіряєтесь один одному і так часто

розчаровуєтесь, помиляючись. А Мені довіритись

не хочете, хоч Бог ніколи не зрадив довіри людини.

Як міг би Отець ошукати власну дитину? Та ще й

тоді, коли вона мала, недосвідчена чи сліпа, а ви ж

усі такі, якщо живете в темряві гріха.

Гріх занурює людину в непевність. Розум такої

людини засліплений. Така людина не знає правди ні

про себе, ні про своє місце у Божому світі. Хоче

мати "щастя", але шукає його наосліп. А втрати-

вши сили і час свого життя, може не встигнути по-

вернутися до Правди, до Отця, Котрий на неї чекає.

Бо гріх, як багно - втягує поволі, і виборсатись з

нього неможливо, якщо людина не зійде зі згубної до-

роги. Але як їй не заблукати, коли не розрізняє доріг

злих і добрих? Саме тому гріх такий небезпечний

для людини. Бог турбується про людину і шукає її,

якщо вона заблукає і не знає, як повернутись. Бо

найбільший грішник залишається дитиною Бога,

створеною з Любові і покликаною до життя у взає-

мній любові з Отцем Своїм.

Хочу, щоб ви зрозуміли, що пам'ятаю про кож-

ного грішника і ставлюся до нього так, як батько

до хворої дитини. Бо гріх - це хвороба душі. А душа

безсмертна і хворобам тіла непідвладна.

Але гріх знищує насамперед безсмертя душі і,

вражена гріхом душа, не зазнає щастя ніколи. Її віч-

ністю стане добровільно вибраний бунт супроти

Бога, ненависть до Любові Божої.

На жаль, людина не сприймає гріх як смерте-

льну небезпеку, інакше вона б ніколи не грішила. На-

впаки, коли людина грішить, вона відчуває радість

непокори, переступу закону, нав'язаного їм Богом,

аби обмежити її свободу.