14 434
Напередодні
Гряде той час, та високосна днина,
коли дітей своїх спитає Україна,
чого самі вони від себе ждуть:
чи вже готові нерозумні діти
не плакати, не в путах рабських скніти,
а мужньо вийти на свободи путь.
О Мати, Мати! Що тут ще питати?
Навіщо й долю даром спокушати?
Пора виходити на власний шлях!
Та з півночі ячать недобрі круки,
вони жадають нам нещастя й муки,
собі ж – поживи на твоїх полях.
А на твоїм окраденім просторі
опричники й запроданці суворі
здіймають крик жадливим крукам в лад.
То крик ненависті, злоби й відчаю.
Та чаша мук вже сповнена до краю.
Немає рабству вороття назад!
30/XI-1991.