110 230
112
Риторичне
У барвистому натовпі знову побільшало
чорного…
О Небесний Митцю! Чи забракло Тобі
кольорів?
Чом у смуток і біль, мов у ковдру колючу
огорнений
Той барвінковий край, над яким зорепад
майорів?
Скільки світлих доріг ми під тим зорепадом
намріяли,
Скільки склали пісень, тільки «Кача» і досі
пливе…
О Небесний Митцю! Та коли вже воздасться по
вірі нам?
Ти прости, що питаю – підштовхує лихо нове.
Ти прости, та щодня я тебе у молитві
питатиму,
Доки буде біда панувати в моїй стороні.
О Небесний Митцю! Та невже ж нас так мало у
натовпі –
Тих, кому не однаково: бути Вкраїні, чи ні?