118 230
121
Осінь в тилу…
Надворі чи сніг, чи то дощ,
Січе навскоси пізня осінь.
Прискорюєш крок, хоч-не-хоч,
Ховаєш замерзлого носа.
І мариш родинним теплом,
Таким недосяжним, як зорі.
Багнюка, намет, полігон…
Щось віє в душі і надворі.
Ще й клята війна-не-війна,
Липка, як осіння багнюка.
На неї начхати чинам,
Пихатим зажерливим сукам.
В такі би умови зігнать
Усіх можновладців на місяць.
Нехай сухпайків поїдять,
Підошвами глину помісять.
А хлопці у нас – козаки,
Для них ця біда – невелика.
Та тільки сверблять кулаки
Пройтись по вгодованих пиках…
Листопад 2015