127 230
131
Душа
Там, де горя було немало,
А лихий, що не сіяв, - жав,
Відмолилася, відстраждала
Не пропаща – свята душа.
Хоч з гріхами не розминулась, -
За братів полягла в бою.
Бог зустрів між небесних вулиць
І прийняв її як свою.
Їй за пазухою у Бога
Вже б і втішитись навіки,
Не терзатися ні від чого –
Рай довкола – поглянь який!
Та як вигляне із-за хмарки
На врятований нею край:
Там війна, там біда, там сварки –
Хоч удруге іди вмирай!
А лихий, що віками мучив,
Там у кожну шпаринку вліз.
В Бога пазуха – хоч викручуй
Від гарячих небоги сліз.
– Боже, зглянься, – душа благає, –
Над країною і людьми
Миру, спокою дай негайно,
Лихо-лишенько геть візьми.