135 230
141
1 серія. «Про Лукерку та луцерку»
В колгоспі сталася халепа -
Пішов у прийми голова.
Нового десь узяти треба -
Нема сміливого... Дива!
Один узявся – не подужав,
А другий спробував – утік.
І де б знайшовся справді мужній
Розумний хвацький чоловік?
І тільки серій через двадцять
Як час наблизився до жнив,
Таки з’явилося начальство -
Колгосп на радощах ожив.
На пост призначили Лукерку,
Не з полохливого числа.
Ночами стерегти луцерку
В колгоспнім полі почала.
Лукерка – справді мужня жінка,
Стоїть, немов солдат в строю,
Бо косять всі, кому не ліньки,
Колгоспну пашу, як свою.
Ніяк до них не дійде, мабуть,
Що то вони у себе крадуть.
А як узнали про сторожу,
То вже з косою в поле – зась!
Чи совість в них воскресла, може?
Як не було, то де взялась?
Ну що ж, вітаємо Лукерку,
Бо крадіїв перемогла,
Охороняла, наче «беркут»,