139 230
145
В ногах вінок угледів хутко:
«На вічну пам’ять від рідні».
Второпавши, зайшовся плачем,
Бо вирішив, що вже помер.
Повз нього дід ішов: «Козаче!
Чому горюєш ти тепер?
Та що це ти, з хреста мов знятий,
Ходімо вип’ємо до хати».
Отямивсь конюх, а по тому
На радощах чкурнув додому.
На все, говорять, Божа воля –
Покинув пити Бараболя.
5 серія. «Що маєш – треба
цінувати»
Розваг в селі не так багато,
Зате доволі різних справ.
А балачки – то справжнє свято,
Хай тільки привід хто би дав.
Вже трохи стихли ахи–охи
Навколо фельдшерки Явдохи.
Жила вона за трактористом,
Не дай Господь, щоб хто так жив.
Таким Петро був норовистим,
Ні за що жінку часто бив.
То п’яний попід тинню спав,
А якось геть кудись пропав.
Явдоха день і ніч шукала –