24
Душа-криниця
Душа людська – мов копанка-криниця:
У когось каламутна і мілка,
З чиєїсь так і хочеться напиться,
А хтось і сам не вип’є ні ковтка.
Приваблює душа в красі первинній,
Коли вона ще чиста й молода,
Та може зарябіти жабуринням,
Якщо у ній застоїться вода.
Відзорюється сонце променисте
У кришталево прибраній душі.
А дно криниці має бути чистим,
Щоб мул її джерел не задушив.
9 листопада 2014