38 230
37
Згорає літо...
Сонце яблуком котиться вниз,
Пестить небо зоря вечорова...
Знову літо згорає, як хмиз,
Не встигає підкинути дрова.
А зима запасла собі дров,
Головешкою довго їй тліти,
Щоб засніжені схили дібров
Виглядали, як доленьки, літа.
Що є вічність? – Безрадісна мить.
Що є щастя? – Пронзливий сплах.
Хай життя, наче літо, горить,
Щоб нудьга мокрим снігом не впала.
07 липня 2014