42 230
41
Не запалюй вогню
Як настане зима, і стежки замете хуртовина,
Де під ноги мені ти стелив килими споришу,
Не збагнувши, яка і чия непростима провина,
Я тихенько тебе про одне, про одне попрошу:
Не запалюй вогню.
Хочу спокою, темряви, тиші.
Це бажання незвичне,
бо світло люблю як життя.
За вікном сніговій
наші спогади, мрії колише,
Порожнеча така,
наче хто мені серце відтяв.
Не запалюй вогню.
Хай бажання в душі охолонуть,
мов зола у печі.
Буде холодно в домі – нехай.
Зрозумій і прости –
Я в зимового смутку полоні.
Хай зотліє усе,
тільки згаснути вірі не дай.
На холоднім вікні – із морозу й зірок візерунки,
А за ними – вітрів невимовно журливі пісні.
Так буває, повір: потрапляють в безвихідь
стосунки,
Почекай, потерпи, ще воскресне любов
навесні.