154 232
154
Пишайтесь, мамо, я – Ваш син...
Подивіться, матусі, це ваші сини,
Ви пишаєтесь ними, напевно?
Бо державу свою захищають вони
І порядок відстоюють кревно?
Схаменіться, матусі, це ж ваші сини, –
Мов із пульта керовані зомбі
Кукловодів-начальників словом одним,
В лялько-роботів чинній подобі.
Хай стоять матері, що втрачали дітей,
(В тебе ж теж є, напевно, матуся),
Він зіб'є їх із ніг, із майдану змете –
Й хоч би мускул на пиці здригнувся!..
Чути заклик людей: «Хлопче, форму зніми
І врятуй свою грішную душу!»
Та не дійде до зомбі: глухий і німий,
Без команди і з місця не зрушить.
Але ж ти – його мати, дружина, донька,
Ти – людина жива, а не робот!
Зупини його зараз, біди не чекай,
Бо за гроші, які він заробить,
Принесе тобі хліба, гіркого на смак
І сльозами окроплені квіти,
Та задумайся нині: спокутують як
Батька «славу» невиннії діти...
18 липня 2013