31 232
31
Просила...
Коли від мене відвернувся цілий світ,
І ні чужі, і ні свої не розуміли,
Боліли зв'язки аж до сліз голосові,
Бо докричатися хотіла – оніміла,
Коли не знала, чи стояти, чи іти,
Безсило руки опускались, клякли ноги,
Просила: «Господи, хоч Ти мене прости,
Лихого ж, бачиш, я не діяла нічого».
Просила: «Господи, хоч Ти не відвернись,
Без Тебе й справді я нікому не потрібна».
І до чужих, і до своїх дійде колись,
Що їхня думка – переконлива, та хибна.
4 липня 2013
Розквітне чи зів’яне?
Як приємно чути: «Люба, мила...»,
Бачити лице його привітне.
Ця прихильність їй дарує крила,
А душа, мов ружа, пишно квітне.
А як довго ніжних слів немає,
І на кожнім кроці – в чомусь винна,
Та немилість крила їй ламає,
А душа зів'ялим цвітом гине...
2012