33 232
33
Допоможімо!
Він усміхається, коли болить не дуже,
А коли дуже – плаче без упину.
Чи можна залишатися байдужим
До болю-муки хворої дитини?
Він відчайдушно бореться, щоб жити,
Але ж такі слабенькі має сили.
За що страждати мусять бідні діти,
Котрих тяжкі хвороби підкосили?
Біда приходить раптом і нізвідки…
Від кожного потрібно небагато:
Допоможімо разом хворим діткам,
Допоки їх ще можна врятувати!
Серпень 2010
І потекла непрохана сльоза
Степан Пантелеймонович Халанський –
Шанований поважний чоловік,
Та не забув про те, що син селянський,
Хоча в райцентрі вже не перший рік.
Пихи нема у нього анітрішки,
Хороше тільки чути звідусіль.