34 232
34
І на роботу завжди ходить пішки,
Хоча службовий є автомобіль.
Бувало, як ішов біля базару,
Йому зустрілась жіночка стара.
В базарні дні обабіч тротуару
Та продавала яблука з відра.
Степан згадав свою стареньку маму,
Яку давно забрали небеса,
А за життя була така ж бо сама…
І потекла непрохана сльоза.
Дістав п’ять гривень і подав бабусі,
Бо правила по п’ять за кілограм.
– А яблука не важте, обійдуся:
Нехай то подарунок буде Вам.
Відтоді взяв за звичку цей добродій:
Як повз бабусю шлях його лягав,
То завжди так і діяв при нагоді:
Давав п’ять гривень – яблука не брав.
Ось і сьогодні також не забувся
Подати гроші й дяки не чекать.
– Гей, чоловіче! Стій! – кричить бабуся.
– Вже яблука по вісім, не по п’ять!!!
2 червня 2013