57 232
57
Зваблюю життя
Зваблюю життя, із ним фліртую.
Хай попросить – боса на стерню…
Сутінки натхненням підрихтую,
Свято ніжним смутком відтіню.
Так йому подобатися прагну,
Що стрибаю вище голови.
А воно – ні крихітки уваги,
Лиш на вухо пошепки: «Живи!»
Заграю до нього, сиплю жарти:
«До вподоби я тобі така?
Чи давно змінити імідж варто?»
Не зважає, далі утіка.
То співаю пташкою для нього,
То зітхаю тяжко: «О-хо-хо…»,
То благально падаю у ноги,
А воно іде своїм шляхом.
Що ж робити? Здатися без бою,
Хай терзає, ляпаси дає?
А воно тихенько: «Будь собою.
Я – твоє! Люби таким, як є…»
05 червня 2014