63 232
63
Найстійкіша мукачівська
революціонерка
1
Аномально чи, може, знаково...
Мов рожеве крило туману,
Розцвіла в листопаді сакура:
Тепла осінь ввела в оману.
За весною, напевно, скучила,
Зустрічати її зібралась,
Чи закохана, чи заручена,
Несподівана, наче радість.
Майорить квіточками-косами,
І вражаюча, і вразлива, –
Ніжний виклик нестримній осені.
Та щаслива ж! Ти ба! Щаслива!!!
Я в ній душу свою побачила
І зажура майнула тінню...
Жінко пізня, о доле втрачена,
Не надовго твоє цвітіння...
Бо зустрінешся скоро з холодом,
Що розвіє ажурну піну,
І на плечі твої оголені
Сивий смуток зима накине...