слухають вівці; і свої вівці він кличе по
йменню, і випроваджує їх.
4
А як вижене всі свої вівці, він іде перед
ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають
голос його.
5
За чужим же не підуть вони, а будуть утікати
від нього, бо не знають вони чужого голосу.
6
Оцю притчу повів їм Ісус, але не зрозуміли
вони, про що їм говорив.
7
І знову промовив Ісус: Поправді, поправді
кажу вам, що Я двері вівцям.
8
Усі, скільки їх перше Мене приходило, то
злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.
9
Я двері: коли через Мене хто ввійде,
спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько
знайде.
10
Злодій тільки на те закрадається, щоб
красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб
ви мали життя, і подостатком щоб мали.
11
Я Пастир Добрий! Пастир добрий кладе
життя власне за вівці.
12
А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не
свої, коли бачить, що вовк наближається, то
кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й
полошить.
13
А наймит утікає тому, що він наймит, і не
дбає про вівці.