193 434
Травень. 4
З-за вікна розквітла слива
прямо в душу загляда.
Взимку гола й мовчазлива,
нині пишна і сяйлива,
як в день шлюбу молода.
Там, у світлих цвіту гронах,
сливи дух сприйняв весну,
там Природа невгомонна,
незбагненна й неповторна,
творить тайну чарівну.
Облетить краса цвітіння
із весінньо-ніжних віт,
але сонечка промінням,
соками землі й коріння
наливатиметься плід.
Я дивлюсь на тебе, сливо,
із натхнення тишини:
ти стоїш негордівливо,
а однак ти – справжнє диво,
незрівнянний твір весни.
5/V-1991.