198 434
Синичці
Синичко люба, йде зима,
а в тебе захистку нема,
кущі й дерева – се твій дім,
відкритий вітровіям всім.
За всіх негод твій захист – лист,
та під вітрів шалений свист.
Нагряне грізний листопад,
оголить ліс, і гай, і сад.
Синичко люба, голос твій
відлунює в душі людській.
Коли співаєш ти садам,
з тобою радісно і нам.
Ти все ще голос подаєш,
та нам уже тривожно теж:
Минуло літо, йде зима,
а в тебе захистку нема.
10/X-2003.