50 434
увійдуть в серце юної людини
всі форми, образи, всі гами кольорові.
І світ понять – що добре, що погано –
проб’ється в юну совість поступово
і заживе в ній щиро й полум’яно,
чудесно втілене у рідне слово.
І світ отой, що з ніжністю до слова
зведе в душі своїй сама людина,
для неї буде та міцна основа,
що зветься звично: Рідне. Батьківщина.
І буде світ цей храмом величавим,
де житиме дух рідного народу,
набутки його праці, його слави,
його змагань за гідність і свободу.
І думається з болем знову й знову
про люту долю, що дісталась нам:
як зраджували люди нашу мову,
як ворог руйнував її величний храм.
Хай та минувша страшна й негідна
безповоротно кане в небуття!
Живи навіки, мово наша рідна!
Тобі і нам належить майбуття!
20/IX-2003