54 434
А що – за ненькою? Лиш плач її «химер».
І вже дочка, дворяночка зразкова,
Вирішує той спір про форму й суть.
Да, папа прав: лише російська мова
Дає в життя широку, вільну путь.
Та час-мудрець учив дворянку горду,
Людськими кривдами тривожив звідусіль.
Зневажене життя співучого народу
Будило в серці співчуття і біль.
Будило доброту, і ласку, і зичливість,
Жагу допомогти, сприяти чим-небудь.
О, чесних душ найвища справедливість –
Служити правді, хоч її цькують!
В її душі звучала колискова, –
Надійний щит супроти пітьми й зла.
І невмируща материнська мова
Її дорогою подвижництва вела.
18/IV-1990.