83 434
О, як я знаю мало, мало, мало!
Буття жорстоке дух мій надламало,
і нидів він, мов на провалля дні.
Які скарби мені відкрились нині!
До Книги Вічної, до вічної святині
даруй, о Господи, припасти і мені.
Там – весь безмежний світ Твого творіння,
людина в пошуках, засліпленнях, прозріннях,
із добротою – і могуттям Зла.
Хай благодать Твоя, ласкавий Отче,
на Істину мені відкриє очі,
на мене хлине з того Джерела!
8/XII-1993.
У господнім храмі
У Господнім храмі сяє позолота,
трепетним промінням миготять свічки.
Далеко відступили всі земні марноти,
і серця зігріті почуттям палким.
І чуття тріпочуть разом зі свічками
сяйвом миготливим, доброти вогнем,
а в душі, що скинула сірих буднів камінь,
тихо наростає благодаті щем.
І співають вірні у єднанні щирім
(благодатним духом пройняті серця):
тут вони насправді зріднені у вірі,
мов брати і сестри перед лицем Творця.
Молитви шепочуть і співають діти,