90 434
«О Господи, даруй душі моїй…»
О Господи, даруй душі моїй
очиститись в юдолі цій земній,
не захлинутись буднів суєтою.
Даруй піднятись їй із темноти,
до Тебе, Милосердного, іти
по стежці, заповіданій Тобою.
Усіх випробувань тяжкі хрести
нам довелось в бутті земнім нести
і падати під ношею важкою.
Під тягарем безмірних мук і бід
ми позабули вічний заповіт,
всім людям подарований Тобою.
Ти ж зглянувся над нами, Всеблагий,
знов дарував нам скарб той дорогий,
знов освятив нас вірою святою.
В душі воскресло щире каяття,
а з ним – надія на нове життя
в щасливому єднанні із Тобою.
13/X-1991.
Тіло і душа
Я дослухаюсь в тиші до душі,
мені її турботи не чужі,
ми – задуму одного дух і тіло.
Вона моїм прихильна відчуттям,
і не самотньо в грізнім світі нам,
хоч і доповнюєм себе не завжди вміло.