67 230
67
Повернення до себе
Суботній день у ліс мене завів,
Я і одна у ньому не самотня.
У розпалі тепер сезон грибів,
А що, як пощастить мені сьогодні?
Коли востаннє в лісі я була?
А я ж колись поміж лісів зростала
І про життя за межами села
У вітру всюдисущого питала.
О, він мені тоді розповідав,
Що є спокус, гріхів немало, бруду,
Що є у світі горе і біда,
Та на моїй дорозі їх не буде.
То не від вітру знала я – з книжок,
Із них навчилась кращим світ сприймати.
Дитинство – аркуш чистий, мов сніжок,
На ньому написалося багато…
О, де тепер та дівчинка мала,
Що бачила у людях тільки друзів?
І чи до лісу нині я прийшла,
Чи до країни втрачених ілюзій?
А листя сповідається вітрам
І падає праворуч і ліворуч.
То рідна і близька, немов сестра
Тихенько чимчикує осінь поруч