66 230
66
У Мукачеві дощ…
А в Мукачеві дощ…
Пізня осінь прощатись не хоче.
На порозі зима,
та не впевнена, схоже, в собі.
Квіточки на гілках –
про любов ніжно сакура просить,
Звівши чорні долоні
до неба в беззвучній мольбі.
Я у сакури вчусь
і любов, наче квіти, плекаю.
Чи морози, чи дощ,
притуляю до серця її.
І не хочу ні іншої долі,
ні іншого краю,
Хоч які не розкішні
навколо і долі, й краї.