62 230
62
Вікно і дуб (лікарняні хроніки)
1.
І цілий світ – в однім вікні:
Похмуре небо, гілка дуба…
На білім тлі – картина люба,
Коли в полон узяті дні.
І ночі взяті у полон…
Вікно та дуб – одна утіха.
Самотньо порожньо і тихо,
І забуття коротке – сон.
Підкрався жовтень кошеням,
Руденьким, лагідним і мокрим.
Його сліди – краплинки охри,
І дуб світлішає щодня.
І стільки радісних картин
Уява прагне малювати
У межах білих стін палати.
І лиш вікно… і дуб один.
2
Хмаринко, не торкайся мого дуба.
Чи я ревную? От іще дива!
Боюся, щоб скуйовдженого чуба
Не прорідила осінь дощова.
Щоб він аж до весни такий розлогий
Свої розкішні кучері зберіг.
Мене вже тут не буде, та нічого,
Хай ще когось розрадить на порі.
І ти його минай, осінній вітре,
Вже вирвав золотинку не одну.