64 122
47
Твiй бiлий бiль i сонячна молитва...
РОЗДІЛ 1.
а я іще молюся при свічах
а я свій біль у віршах виливаю
допоки світ цей зовсім не зачах
люблю його
хворію ним
страждаю...
* * *
у прозорих очах мого подиху спогаду відчаю
лебедина печаль і кринична дзвінка глибина
повертаюся звідти сильнішою навіть і вищою
і освітлено-тиха і гордо-відчайно-сумна
повертаюсь повільно аби не розхлюпати суть свою
іще гріє зсередини те що мечем вогняним пекло
таке враження ніби я в пеклі і зовсім нага стою
і в мені крижаніє уже неприкрите моє крило
у долонях своїх затискаю надії розвихрені
і ховаю від світу рожеві пір’їночки птиць
як же боляче Боже мій як же незатишно тут мені
у людському театрі з вертепом мальованих лиць