РОЗДІЛ-1 Твій біль і сонячна молитва... |
5 |
Сеанс важливий – зцілення любов’ю |
6 |
палахкотіла як свіча на вітрі злому |
7 |
вже в цій осені стільки строкатих цілющих дощів |
8 |
штампувати образи негоже і навіть грішно |
9 |
Навіяне |
10 |
Листи до казки |
11 |
Боляче тільки спочатку |
12 |
Настроєве |
12 |
Танцюємо танго зі смертю |
14 |
Я знаю, Господи, що вибрав Ти мене |
14 |
Слова-обрaзи, кинуті недбало |
16 |
І знову я біжу кудись по колу |
16 |
Цей світ уже не вірить в чистоту |
18 |
черемхова біла повінь і чорні коні |
18 |
Ще в яслах спить те Боже немовля |
20 |
І знову балансую на межі |
20 |
Передноворічне |
22 |
Бої з собою – бої без правил |
22 |
без перуки і осінь і я |
22 |
І все-таки вона врятує світ |
24 |
Любов і біль – то як сестра і брат |
26 |
у рамці з позолотою брехня |
26 |
З Тобою Бог |
28 |
не обізлитись на цей світ не обізлитись |
28 |
ще прагну розірвати ланцюги |
30 |
Вулиця наших надій |
30 |
Поміж кривих дзеркал – в обійми сонця |
32 |
у лапах липня вистигне печаль |
32 |
кульбабкою летіла у світи |
33 |
ці сосни увібрали в свій політ |
34 |
Ще гойдалась планета колискою з-попід небес |
34 |
Коли в душі – озонова діра |
36 |
Наклепникам |
36 |
Я – безпритульна вітру течія |
38 |
Отак назбирати печалей у чашу свого терпіння |
38 |
то вже не дощ – аркан пекучих сліз |
39 |
пір’їнку з крилець янгола зніму |
40 |
Спасибі, Вседержителю Святий |
40 |
світ – це ліс |
42 |
Починає життя вигравати веселкою барв |
42 |
морська безодня віща глибина |
44 |
а груші ніби дзвони на гілках |
44 |
червоно вишні цвітуть |
46 |
світ озвірів |
62 |
у прозорих очах мого подиху спогаду відчаю |
64 |
і коли тобі боляче й тіло нестерпно пече |
64 |
А я завжди щасливою була |
66 |
прожити щасливо ті дні що лишились тобі |
66 |
Спини мене, мій Ангеле, спини |
68 |
Любов, лише любов врятує світ |
68 |
РОЗДІЛ 2 “Малюю твою присутність... |
68 |
Мої слова соромились іще |
72 |
ми з осінню зіграєм в дві руки |
72 |
я наречу тебе вихором здибленим полум’ям |
74 |
Як наливаються сонячні яблука в яблучний Спас |
74 |
Тим, хто розфарбовує світ |
76 |
я мовчатиму вкотре бо що іще можна сказати |
76 |
На павутинці до весни |
76 |
Музей забутої любові |
78 |
Я шукала тебе по стежках |
78 |
замовляю тебе на віршах |
80 |
мила дівчинко кіски навсібіч |
80 |
лицарю |
82 |
З неопублікованого |
82 |
Стискаю душу у кулак |
84 |
А їй здалося |
84 |
Не-героєві не-мого не-роману |
86 |
відкривайте мене в моїх посмішках сонцем цілованих |
86 |
Липневий вечір дихає в чоло |
88 |
Ось Ви сидите навпроти і дивитесь пильно на мене |
88 |
Післямова |
116 |
Ця коронована осінь, задивлена ввись |
90 |
А ми удвох – неначе два струмки |
90 |
я прошу відпусти це мовчання нам вряд чи поможе |
92 |
Історія одного прощання |
92 |
Осінній жінці |
94 |
Коли віддалятися буду – рахуй до ста |
96 |
Бузковий цвіт |
96 |
А ми були такі смішні |
96 |
РОЗДІЛ ІІІ Втеча у тишу |
98 |
я душу заховаю поза часом |
100 |
Втеча у тишу |
100 |
Ось і вересень вже |
100 |
Осіннього вітру сваволя |
102 |
Дихає вечір лепехою і чебрецем |
104 |
Про рідну Волинь |
104 |
Час іде |
106 |
Все було як було |
106 |
у тім краю де райдуга барвиста |
108 |
по судинах нічних стежок лопотять зайченята босі |
108 |
цей сивий ліс як точка опертя |
110 |
викладаю мозаїку звуків мозаїку слів |
110 |
Колись була річка, а зараз – маленький рівчак |
112 |
Заживить душу пісня Лісова |
112 |
Липневим цвітом розпочався день |
114 |
Осіння тиша коси сполосне |
114 |
Післяслово |
116 |