66 122
49
Твiй бiлий бiль i сонячна молитва...
РОЗДІЛ 1.
* * *
А я завжди щасливою була...
Світи в собі носила і планети...
І то пусте, що човен без весла...
І то пусте, що шлях – як слід комети...
І що герої зникли вже давно,
Не білий кінь і не казкове царство...
Життя – то вам не розкіш, то – митарство,
Усім поставить проби нам воно...
...А я іще щаслива... до цих пір,
Хоч поруч бруд... і зрада... і лукавство...
Ношу в собі своє небесне царство
Над урвищем нав’язливих зневір...
Ви скажете: такого не буває,
Життя це кожну душу приземляє...
А це тоді, скажу вам по секрету,
Коли душа сліпа, не знає злету,
Коли її земне цікавить, грішне...
А я не тут...
Мені буває смішно...