74 122
57
Малюю твою присутність...
РОЗДІЛ 2.
* * *
я наречу тебе вихором здибленим полум’ям
стрімко щоб так увірватися в душу ще повну плачу
стати одразу натхненням летючим і променем
стати молитвою віршем що вслід шепочу
стати думками моїми крилато-небесними
звуками спитими з білих мелодій дощу
дотиком обрію в травах заблудлими веснами
стати усім найдорожчим про що промовчу
мужність найбільша – від щастя цього не спалитися
не засвітитися так щоб когось обпекло
бути на відстані бажано навіть не снитися
просто щоб в серці розквітлому зоряноцвітно було
ти залишайся для мене казковим вітрильником
чи світлячком із далеких поліських лісів
будь мені сяєвом дивом омріяним мрійником
і неважливо що цих не скажу тобі слів