76 122
59
Малюю твою присутність...
РОЗДІЛ 2.
ТИМ, ХТО РОЗФАРБОВУЄ СВІТ...
ці дотики ці доторки ці звуки
ці пасма обважнілих кольорів
цей світ який твої малюють руки
він побілів засяяв він ожив
він виграє уже напівтонами
небесних райдуг зітканих з чудес
і струни наче луни поміж нами
і почуттів тендітний едельвейс
тримай мене тримай мене хутчіше
все закрутилось в барвах неземних
у звичний світ ступаю сміливіше
з картин твоїх...
* * *
я мовчатиму вкотре бо що іще можна сказати
коли випито сонце і соняхи сохнуть в полях
коли вже перевесла по-новому зайве в’язати
коли пустка у серці і вітер і втрачений страх
ти мене не тривож я тобою уже перетліла
так яскраво було аж забракло повітря й води
а любові ріка чи то зблідла чи може зміліла
не тривож мене чуєш іди собі далі…іди…