14
Чому я так пишу
То сію вірші густо, наче мак,
А то натхнення раптом засинає…
Спитай, чому пишу я саме так, –
Відверто відповім тобі: не знаю.
Чи радісно, чи сумно – все бува,
В метро, у кухні, в ліжку серед ночі –
Не я в рядки нанизую слова,
Самі приходять вірші, як захочуть.
Буває так, що жодного за рік,
А іноді за день по два, нівроку.
Мабуть, на те Господь мене прирік,
Як Він обрав когось на роль пророка.
І чи важка ця ноша, чи легка, –
Не можна зрозуміти однозначно.
Як щось дає Всевишнього рука,
За це потрібно просто бути вдячним.
9 лютого 2013