15 232
15
Дві сторони медалі
О, знов назбиралося стільки роботи!
Чи більше за всіх мені треба?
Усі лиш моєї чекають турботи.
Втомилася… Змилуйся, небо!
Як важко тягти оту бричку буденну,
А замість подяки ще й лають…
І дім – повна чаша,
життя – не злиденне,
Чомусь тільки щастя немає.
Куди не поглянь – лиш одні егоїсти.
Чи я для них – замість магніту?
«Подай! Прибери!
Дай що-небудь поїсти!»…
Звалюся вже скоро від гніту!..
--------------------------------------
Як добре, що є в мене дім і родина,
Що діти – у світі найкращі.
Мов сонечко ясне – кохана людина.
Не зраджу, не скривджу ні за що.
Приємно турботу свою дарувати
І рідним, і тим, хто у скруті.
Якого ще приводу треба для свята? –
Життя!!! Ну хіба ж це не круто?