172 232
172
Під час епідемії
Вирує Майдан, бо іще не зборов
Отих, що жирують, нечисті.
І «Беркут» порушує правила знов,
І судять не тих «терористів»...
Не спиться... Прямий поглинаю ефір,
Шкодую, що Київ – далеко.
Дивлюсь, як оточений труситься звір,
Що служить маразмові «Зека».
Про це ще напишуть багато томів,
Щоб спомини пам'ять не стерла.
І свято – не свято, і світло в пітьмі,
І пісня від болю завмерла...
...На ранок виходжу у місто – ти ба,
У нас – фестиваль виноробів!..
Стискається серце: журба і ганьба,
Бо Мати ж тепер – у хворобі.
У Харкові люди згоріли. Майдан –
В жалобі, в єднанні, в надії.
А нам до матусиних байдуже ран,
У нас – розважальна подія!..
Свідомими краще б ми, люди, були,
До спільного чуйними лиха.
...Так само справляли веселі бали
Під час епідемії тифу...
11 січня 2014