175 232
175
Відкритий лист
до однокурсника з Донбасу
Привіт! Як справи, однокурснику з Донбасу?
Згадався нині наш гірничий інститут.
Багато з юної пори минуло часу...
Так доля склалася. Тепер ти – там, я – тут.
Хоч і з дипломом – шахтарюєш у забої,
Не прогодує трійко діток інженер.
А пам'ятаєш, як ми мріяли з тобою
Про відкриття, далекі мандри... А тепер...
А я, мій друже, третій місяць на Майдані.
Сім'я, робота... Маю діток, як і ти.
Братва жирує... Увірвавсь терпець останній:
В судах – свавілля, у міліції – кати.
І хай тобі щодня тлумачать однобоко,
В кривому дзеркалі ти бачиш наш протест,
Знай: я стою не за Кличка чи Тягнибока,
І навіть – віриш? – я стою не за ЄС.
Ти чув, що часом тут на смерть
влучають кулі,
Що на морозі роздягають догола.
За що, спитаєш, так уперто ризикую?
Щоб ти життя в старенькій шахті не поклав.