21 232
21
Безсоння, дане нам як привілей
За днями дні кудись біжать від нас,
Втікають і роки – встигай лічити.
Лише безсоння виділяє час
Осмислити життя і відпочити.
Від нього я хотіла утекти,
Тому, що скористатися не вміла.
Боялася як зла, як самоти,
Його як самоту, не розуміла.
Допоки безтурботні, молоді,
Безсоння в нашій долі – гість нечастий.
І заглядає іноді тоді,
Коли ночами мріємо про щастя.
А як позаду літній ювілей,
І вже нема потреби поспішати, –
Безсоння дане нам як привілей,
Аби життям удосталь «навтішатись».
А хтось не тільки ніч – і день проспить
І не збагне через буденну звичність,
Що сон – то небуття коротка мить,
Безсоння ж – хай маленька, але вічність.
1998 (2013)